Чи піде Тягнибок по мажоритарці у Тернополі?

Скасування Конституційним Судом норми подвійного балотування, на загальну думку, найбільше вдарила по ВО «Свобода», яка балансує на межі проходження 5% бар’єру. Перед керівництвом партії постало непросте питання – ризикувати лізти на пропорційну Говерлу з ризиком скотитися з неї стрімголов або гарантовано провести своїх лідерів до парламенту по мажоритарці? Існують для «Свободи» і половинчасті формати участі у виборах, але вони також мають масу підводних каменів.

Попередні парламентські потуги нових українських націоналістів не особливо вразили – в 2006-му і 2007-му роках «Свободі» не вдалося набрати навіть одного відсотка. Правда, Тягнибок і Ко навіть тоді побачили позитивну динаміку: якщо в 2006-му вони зайняли 18-е місце, набравши 0,36%, то в 2007-му – 8-е і 0,76%.В абсолютних числах це становило 91321 і 178660 голосів, що цілком дозволяло «свободівцям» вести мову про подвійне зростання популярності за рік.

З тих пір «Свобода» обросла жирком, показала вражаючі результати на місцевих виборах і навіть отримала своїх представників на чолі західноукраїнських облрад. Приміром, соціологічна група «Рейтинг» стабільно фіксує рейтинг партії в розмірі 4,3% серед тих, хто збирається йти на виборчі дільниці. Останні заміри Центру Разумкова дають «Свободі» 5,7%. Сам Олег Тягнибок перетворився з маргінальної страшилки в політика, якого не гребують запрошувати на свої ефіри загальнонаціональні телеканали. А «пісочити» раніше націоналорієнтованний електорат блоку «Наша України», так само як і його правонаступника НУНС, на цих виборах «Свободі» немає змісту.

Фактично основний конкурент «Свободи» – це «об’єднана опозиція» під прапором «Батьківщини». «Свободівці» начебто узгоджують мажоритарні округи в рамках КОД, але при цьому заздалегідь оголосили про самостійний похід на вибори з огляду на власну винятковість і не вписування в стандартні рамки демократичного поля. Справедливості заради, і в «Батьківщині», і у «Фронті змін» також особливо не було бажаючих роздобути у свої ряди «свободівців» з їх специфічним іміджем, чому є свідчення «образи» Олега Тягнибока на недавні висловлювання Юлії Тимошенко. Але при цьому «об’єднані» небезпідставно вважають, що значної частини голосів, які набере «Свобода», не взявши при цьому планку в 5%, не дорахується, в результаті, блок на базі «Батьківщини».В ідеалі для себе об’єднана опозиція могла б роздати «Свободі» максимум мажоритарних округів в західних областях з умовою, що та не буде плутатися під ногами в гонці по «пропорціоналці».

Отже, розглянемо варіанти виборчої стратегії «Свободи», за умови, звичайно, що виборчий бар’єр залишиться таким же, як зараз. Адже чутки про те, що перед самими виборами його знизять, щоб сплутати карти опозиції, до цих пір актуальні.

Тільки мажоритарка

У «Свободи», на відміну від багатьох інших невеликих партій, вистачає яскравих мажоритарників, якими можна накрити західноукраїнські округу. Сам Тягнибок, Ірина Фаріон, Юрій Михальчишин, Андрій Іллєнко, Богдан Бенюк, Олексій Кайда … До того ж, популярність «Свободи» по ту сторону Збруча дозволяє розраховувати на перемогу навіть менш розкрученим персонам, якщо їм довірять представляти в окрузі партійний бренд. Якщо слідувати стратегії «тільки мажоритарка», то «свободівці» цілком можуть розраховувати на 15 багнетів, необхідних для створення власної фракції вже в новому парламенті.

Але такий сценарій має і свої мінуси. Відмова від партійного списку не кращим чином позначиться на загальному іміджі партії, плюс виборча кампанія партії за пропорціоналкою – це завжди рушійний локомотив для балотування від цієї політичної сили мажоритарників. Тому варіант чистої мажоритарки малоймовірний і, найімовірніше, «Свобода» піде і по мажоритарці, і списком.

«Нам зрозуміло, що акцент треба ставити саме на список, – впевнений член політради« Свободи» Андрій Іллєнко. – Відмовитися від списку при такому рейтингу – смішно».

Інше питання – як при цьому розподіляться зусилля.

Список і мажоритарка

«Дилема має технологічний характер, але потрібно лише раціонально підійти до цього процесу і прорахувати варіанти розвитку подій, – говорить депутат Львівської облради Юрій Михальчишин, який не бачить у цьому великої проблеми для своєї партії. – Ми йдемо по обох фронтах, оскільки це фактично генеральний бій, до якого партія серйозно готувалася п’ять років. Остаточне рішення буде закріплено з’їздом, який у нас запланований на серпень. І у нас є достатньо кадрів, які можуть гідно представити партійний список, нехай вони, можливо, менш публічні».

Михальчишин вважає, що в список повинні ввійти, зокрема, голови партійних облорганізацій, деякі з яких можуть очолювати органи місцевого самоврядування. А в округах повинні бути виставлені ті, хто має досвід польової роботи не тільки у виборчий період, але і в умовно мирний час.

Як запевняють «свободівці», Олег Тягнибок у разі походу партії за списком однозначно його очолить, що, загалом-то, логічно. Але якщо партія не дотягне до 5%, представники «Свободи», що пройшли в Раду по мажоритарці, виявляться там без свого лідера. Втім, завжди можливий варіант, при якому хтось із мажоритарників здасть мандат, щоб на довиборах по цьому округу партійний вождь таки виграв депутатську скориночку.

«Головна проблема буде для самого Тягнибока: якщо він не піде на чолі списку, то« Свобода »точно пролітає, – розмірковує політолог Володимир Фесенко. – Думаю, у результаті, буде такий перерозподіл: Тягнибок – перший номер списку, до якого увійде ще пара-трійка відомих людей. А так на Галичині у «Свободи» вистачає сильних кандидатів, багато з яких, до того ж, отримають статус єдиних від опозиції. Тому до десятка кандидатів по мажоритарці вони можуть провести».

«Без Тягнибока в списку партія виявляється з абсолютно невиразними, незрозумілими особами, – згоден політтехнолог Андрій Золотарьов. – А час для розкрутки такого підходу, коли сам Тягнибок йде по мажоритарці, але при цьому закликає голосувати за список з невідомими прізвищами, уже втрачено».

Загалом, Олегу Ярославовичу діватися нікуди і залишається розраховувати, що ризик окупиться. На думку політолога Вадима Карасьова, для «Свободи» навіть у разі непроходження в парламент важливо залишитися регіональною партією: «А відмова від списку – це фактично відмова від партії».

Загальний список

«Свободівці» неодноразово заявляли, що збираються йти окремо від своїх колег по коду і поки незрозуміло, що може змусити їх змінити цю думку. Особливо з урахуванням того, що колеги не горять бажанням поступатися місцями в і так вузькому списку. Але ймовірність того, що «Свобода» приєднається до альянсу «Батьківщини» і «Фронту змін» залишається, хоча і дуже невелика.

«Потрібно дивитися на соцдослідження: якщо «свободівці »побачать, що об’єднання опозиції скорочує їх електоральні шанси, то треба об’єднуватися, – каже Володимир Фесенко. – Зрозуміло, що в цьому об’єднанні у «Свободи» багато ризиків – зокрема, втратити статус єдиної націоналістичної сили. Але невеликі шанси їх вливання в об’єднаний список зберігаються, особливо якщо вони побачать, що точно пролітають за партійними списками ».

Причому шанси «Свободи» на входження в єдиний список Фесенко оцінює навіть вище, ніж приєднання «УДАРу». Але все одно реалізація даного варіанту досить примарна. Скоріше вже можна повірити в те, що «Свобода» перед виборами наплює на домовленості в рамках коду і виставить своїх кандидатів на всіх галичанських округах.

Вразлива ланка

Напередодні виборів «Свободі» необхідно вирішувати ще одне завдання, яке збільшить її шанси на подолання бар’єру – намагатися вийти з електорального гетто західних областей. А для розширення «зони покриття» потрібно застосовувати більш гнучку стратегію.

«Вони повинні перестати займатися політичною некрофілією: людей зараз найменше хвилюють мертві Бандера і Шухевич, зате хвилюють цілком конкретні і реальні соціальні речі, – каже політтехнолог Андрій Золотарьов. – Якщо «Свобода» перетвориться в цьому напрямку, то зможе наростити свою електоральну базу не тільки за рахунок Центральної Україні, а й знайде певний відсоток симпатиків на Сході. Сьогодні вони в Дніпропетровську мають близько 2%, і у «Свободи» після фатальних помилок 9 травня минулого року у Львові знову з’являються перспективи рушити за Збруч».

Але просто наростити підтримку мало. Сам Олег Тягнибок вже висловлювався в тому дусі, що найскладніше в нинішній ситуації – не стільки набрати 5%, скільки потім захистити їх від фальсифікацій. А тут вже багато що в руках влади, яка зацікавлена в самостійному поході «Свободи» на вибори і яка може вже в ході підрахунку голосів визначити, чи варто пускати цю партію в парламент чи ні. І саме балансування «Свободи» на грані бар’єру робить її в цьому відношенні вразливим опозиційним ланкою.

Павло Вуєц, «Главком»

Категорії: Політакценти

Теги: ,,

Loading...

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: