Степан Барна: «Петро Олексійович просто сказав мені: «Арбайтен!» І нема на те ради…»




4“Ми вже на дні, але ще копаємо”, — цими словами з відомого анекдота можна описати те, що коїлося з Тернопіллям цієї зими. Мало того, що в нас давно аутсайдерські позиції з головних економічних показників в Україні, у тому числі й найнижча середня зарплата, то область ще на понад чотири місяці залишили без керівництва, породивши серед політикуму містечкові війни.




У такій ситуації Тернопілля очікувало фахову і досвідчену людину, яка здатна за короткий час взяти ситуацію під контроль. Натомість на початку квітня область очолив молодий політик, народний депутат України від Блоку Петра Порошенка Степан Барна. Тоді багато хто побачив у цьому призначенні остаточний хрест на Тернопіллі — мовляв, що він може зробити без управлінського досвіду? Та й, зрештою, хто його буде слухати?..
Сам Степан Степанович (посада, очевидно, обумовлює саме таке звернення, але воно якось не в’яжеться з образом 35-річного енергійного молодого чоловіка) пояснює своє призначення майже філософськи: “Петро Олексійович просто сказав мені: “Арбайтен!” (усміхається ,— авт.). І нема на те ради…”
Відтак буквально з першого дня на новій посаді взяв просто шалений темп і працює практично без вихідних. За день встигає провести по кільканадцять зустрічей, завітати з особистою інспекцією в райони, а на вихідні ще й зганяти на Схід України, щоб проконтролювати зведення оборонних фортифікаційних споруд, закріплених за нашою областю.
З огляду на постійну зайнятість новопризначений голова ОДА кілька разів переносив інтерв’ю, обіцяне для “НОВОЇ…” Уже було навіть закрадалася думка, що лукавить, сторониться можливих гострих тем і запитань. Та несподівано Степан Барна зателефонував сам і запропонував зустріч. Наше інтерв’ю відбулося у вихідний, однак керівник області прибув на нього з чергового заходу, чим і викликав перше запитання.

«Із 200 діючих на Тернопіллі кар’єрів легальними є не більше 10%»
— Чи є ще сили витримувати такий шалений темп? Можливо, раціональніше було б розподілити їх на довшу дистанцію?
— Усі давно знають, що за темпераментом характеру я — холерик. І це певний ресурс, яким я компенсую частину своїх недоліків. Де б не працював, я завжди був активний. І, очевидно, саме моє призначення на посаду голови ОДА — також вимога часу.
Мій принцип — те, що можна зробити сьогодні, потрібно зробити саме сьогодні. З перших днів на посаді помітив, що в адміністрації чомусь не квапляться працювати, тому вирішив таку практику негайно поміняти. Звичайно, я усвідомлюю, що в нинішніх умовах не зможу швидко дати якісь високі соціально-економічні показники життєдіяльності області. Однак є завдання, які я точно здатен виконати і які ставлю на найближчу перспективу. Серед них — прозорість обласної влади та встановлення нормальних взаємостосунків між владою і людьми. У нас також немає іншого виходу, як за короткий час продемонструвати бізнесу та інвесторам повне сприяння їхній діяльності, а також абсолютну прозорість взаємостосунків. Ми маємо повернути довіру бізнесу, адже це нові робочі місця, добробут кожної людини і її сім’ї. У цій площині є чималі резерви. От, наприклад, візьмемо митний напрямок. Я днями попросив підготувати статистику десяти фірм, які зареєстровані в Тернополі, але сплачують митний збір у інших регіонах. Виявилося, що вони за минулий рік заплатили в бюджети інших областей близько 25 млн. грн. А чому їм там краще? Я задав це запитання головному митнику області і відразу поставив йому завдання: повернути їх на Тернопілля, запропонувавши кращі умови. Одночасно наголосив, що якщо він не впорається, то піде з посади… Інший приклад — департаменти економіки і сільського господарства, де працюють по 50 осіб. Виникає запитання: як вони сприяють, наприклад, розвитку бізнесу в області? Незрозуміло… А тому я ставлю умову: або вас ліквідуємо, або доведіть свою необхідність…
— Чималим резервом для поповнення бюджету області є також нелегальні кар’єри…
— Це питання дуже актуальне. Із 200 діючих на Тернопіллі кар’єрів легальними нині є не більше 10%. Тобто власники цих кількох десятків кар’єрів створили робочі місця і офіційно платять податки. Та біда в тому, що саме вони найбільше… потерпають! Їх “трясуть” технагляд, податкова, прокуратура, міліція. І в той же час про нелегальні кар’єри ніби забули. Більше того, коли в одному з районів області відбулася інспекція, організована народними депутатами щодо десяти нововиявлених нелегальних кар’єрів, то я отримав справжній бунт із закликом повернути на посаду колишню голову РДА (мова, очевидно, йде про Теребовлянський район і звільнену голову РДА Галину Зелінську, — авт.). От я її запитав: “Чим конкретно займаєтеся?” Відповідає: “Волонтерською діяльністю”. Це добре, похвально, але при всій важливості, хіба волонтерська діяльність — це все, чим має займатися голова району? Очевидно, слід звернути увагу і на економіку, і на створення нових робочих місць, у тому числі й через легалізацію кар’єрів. До речі, у мене вже відбулося кілька нарад із “силовиками”, за підсумками яких арештовано майно трьох осіб, які незаконно експлуатували кар’єри. Після цього до мене прийшли кілька користувачів кар’єрів, і ми спільно розробили алгоритм легалізації їхнього бізнесу. Я запевнив, що ті, хто легалізується, жодної “мзди” нікому платити не будуть. І кожна така легалізація буде прикладом належної співпраці між державною владою і бізнесом.
«До кінця року в області запрацюють всі спиртозаводи»
— Що ж все-таки робити з численними перевіряючими? Бо часто влада говорить одне, а на ділі чуємо й бачимо цілком інше…
— Для мене це принципове питання. Запевняю, що не дам нікому закрити підприємство чи перешкоджати його роботі лише через якісь бюрократичні зачіпки. Не дозволю знищувати бізнес, якщо в підприємця не вистачає якоїсь там довідки. Є недоліки? Сідаємо разом: підприємці, фіскали, правоохоронці — і виробляємо механізм їх усунення, узгоджуємо терміни виправлення ситуації. Але не душіть людину штрафами з багатьма нулями!
У цьому зв’язку хотів би відзначити як позитив спільну позицію з головою Тернопільської облради Василем Хомінцем. З моменту, коли я прийшов на посаду, в нас ще не було жодного дискусійного господарського питання. Щодо тих же кар’єрів, то ми пам’ятаємо, як було раніше: одна частина депутатського залу голосує за надання дозволу на розробку, інша — ні. Чому? Бо одним “мзду” занесли, іншим — ні, тому й питання не вирішувалося. Тепер такого нема і не буде! Має підприємець повний пакет необхідних документів, соціальну угоду з населеним пунктом, — і проект стосовно дозволу приймається без проблем.
— Ще одним важливим питанням для області сьогодні є занедбана спиртова галузь…
— Для мене це взагалі питання №1. Я навіть порушував його в Адміністрації Президента під час свого призначення. Склалася просто унікальна ситуація, коли на території області є 10 спиртових заводів, є сировина для них, але вони не працюють. Звісно, є об’єктивні причини такого стану, пов’язані з ситуацією в державі, однак не будемо забувати, що багато років на чолі наших спиртозаводів працювали сильні менеджери, які мали налагоджені ринки збуту. Тернопільський спирт, крім України, продавали в Росію, Білорусь, Туркменистан, Грузію, Молдову, Румунію, Угорщину, Польщу. На жаль, тепер все це втрачено. Однак позиції можна відновити, і в цьому контексті, гадаю, потрібно передусім тих досвідчених менеджерів повернути на посади. Інший шлях вирішення проблеми — переведення деяких заводів на виробництво біоетанолу. Таких заводів в області, як мінімум, має бути чотири.
А загалом у мене вже є домовленість з керівником концерну “Укрспирт” Романом Іванюком, що до кінця року ми маємо запустити всі спиртозаводи області. Найбільше проблем — з Бучацьким, бо його вже встигли розтягнути. Та ми вже домовилися з аграріями області, і вони готові створити консорціум, який інвестуватиме кошти в розвиток спиртової галузі і, зокрема, у відновлення роботи Бучацького спиртозаводу.

«У мене зарплата нижча, ніж у нардепа»
— Перейдемо до не менш важливого — “кадрів, які вирішують все”. Вас звинувачують у тому, що майже всі новопризначені голови районів — ваші добрі знайомі. Відразу згадуються “любі друзі” Ющенка…
— Давайте відразу зробимо основний акцент: якщо нині голова ОДА — Степан Барна, то він і несе всю відповідальність за стан справ в області, у тому числі й за новопризначених керівників районів. Для мене головними критеріями призначень є фаховість і готовність працювати у команді. І хочу відразу дати зрозуміти, що жоден шантаж з позиції сили, до чого вдалися деякі мої опоненти, не змусить мене змінити прийняті рішення.
Ні для кого не є таємницею, що область перебуває на останньому місці в країні щодо мобілізації, у нас поки що найгірші соціально-економічні показники. Нам вже нікуди падати, а щоб підняти область, — потрібна фахова команда однодумців, і я її створюю. Стосовно того, що беру на посади лише друзів і добре знайомих, то багато в чому таке твердження перебільшене. Ось, наприклад, пишуть, що ми з новим головою Кременецької РДА Сергієм Сімчуком друзі зі студентських років, а насправді я з ним познайомився років п’ять тому. І чомусь при цьому забувають, що він — кандидат біологічних наук, працював секретарем Кременецької міської ради, а оцінюють чомусь виключно за одним критерієм — “друг Барни”. Та він такий же мій друг, як і будь-який інший голова РДА. Перед ним поставлені конкретні завдання, і якщо він їх не виконає, то буде звільнений так само, як й інші.
— А як насправді відбувалися призначення?
— От ви запитайте будь-кого з попередніх голів РДА, як вони приходили на погодження чи перепогодження до голови ОДА і що приносили в цей кабінет? Я ж зустрівся з усіма своїми кандидатами на посади голів РДА і попередив, що ніхто мені нічого не несе і я нікому нічого не винен. Хто не справиться, не буде відповідати посаді, — буде звільнений. Хто буде помічений у корупції, — також буде звільнений…
Насправді, відбір кандидатів на посади відбувався дуже важко. Непросто нині знайти людей, здатних взяти на себе відповідальність за стан справ у районах. І я це розумію — непопулярно нині бути головою адміністрації, складні часи. Супердоходів немає, всі поставлені в умови мінімалізму. Наприклад, у мене зарплата нижча, ніж у нардепа. Виходить, крім розкішного кабінету, в голови ОДА насправді нічого більше немає… Проте я не прийшов сюди за благами. Я не прийшов, аби рік протирати штани, а потім щоб мене вигнали і забули. Ні, мрію і хочу піднести Тернопільщину на належний рівень і під це підбирав команду. На початках було по 3-4 кандидати на посаду кожного голови РДА. Усі вони, по-перше, мали особисті зустрічі зі мною. По-друге, пройшли тестування в Адміністрації Президента. По-третє, пройшли співбесіди в АП. І по-четверте, — їх узгодили в Кабміні. Тобто пройшли чотири рівні відбору.
Так само і я проходив співбесіду в президентській адміністрації, а потім узгодження в Кабміні. Я спілкувався з міністрами, у нас вироблялося спільне бачення. Скажіть, чи було колись таке? Запитання, напевне, риторичне (усміхається, — авт.)… І, нарешті, хочу всіх запевнити, що за свою посаду в Києві я не заплатив ані копійки і не продаю посад в Тернопільській області. Ми боремося з корупцією не на словах. Ось, скажімо, проводив нараду з медиками, просив їх: “Не беріть хабарів!” І що? Буквально через три години після того головного лікаря однієї з лікарень силовики затримали на хабарі, потім — іншого, а потім ще й лікарів, які за гроші “відмазували” від мобілізації. То як змінити країну, якщо ми самі не хочемо мінятися? Хтось мусить це почати, як у Грузії, і іншого шляху до Європи у нас нема.

«Про вибори поговоримо, коли будуть вибори»
— Ви розповідаєте про далекосяжні плани, команду, але чи є усвідомлення, що менше як за півроку можете піти з посади? Причому не через незадовільну роботу, а внаслідок або територіальної реформи, або жовтневих місцевих виборів, на яких керівника області вже можуть обирати…
— Нині у мене просто нема часу думати про вибори. Мені треба відновлювати вертикаль влади в області. І то в усіх напрямках, навіть елементарних. Як виявилося, в обласній і районних адміністраціях багато хто вже забув, як приходити на роботу на восьму ранку. У перший же день після призначення я о восьмій ранку зателефонував керівнику одного департаменту — нема на роботі, іншому — також нема. Тепер таке вже неприпустиме: я в кабінеті вже о 7.45, а з роботи нерідко йду о 23.00, і всі знають, що у будь-який час можу викликати будь-якого керівника ланки і він має доповісти з того чи іншого питання або оперативно вирішити поставлені перед ним завдання. Це вже норма.
Стикнувся я і з ситуацією, що також в один із перших днів після призначення приїхав в один із районів, зайшов до приймальні голови РДА о 7.58, а кабінет зачинений. Я сів і чекаю. Десь за хвилин десять до мене підійшов якийсь чоловік, запитав, що я тут роблю. Я відповів, що чекаю голову. Він каже, що голови нема, може відвести мене до першого заступника. Ви уявляєте собі очі того першого заступника (сміється, — авт.), коли він мене побачив?! Він був просто в шоці, а я попросив здійснити обхід адміністрацією. І більшість дверей були зачинені. А тепер ті голови РДА хочуть залишитися на посадах, більше того, вимагають у Президента, щоб він залишив їх! Ну, совість хоч є? Та я вже на другий день після призначення писав доповідну про стан підготовки фортифікаційних споруд на чотирьох об’єктах у Луганській області. Я вже відвідав ці об’єкти, відправив туди людей і впевнений, що ми їх здамо до 25 травня. До речі, загальна протяжність споруд — 10 км, а їх будівництво — одне з найскладніших завдань, поставлених переді мною. Я кожного тижня туди їжджу, причому ночами та на вихідних, щоб мінімізувати втрати в керуванні областю. І от тепер скажіть: мені зараз до виборів?
— Але ж ситуація складається так, що і до виборів має бути також…
— … Давайте про вибори поговоримо, коли будуть вибори. Нині мені треба виконувати поставлені завдання. А от територіальна реформа, очевидно, що на часі. Ми вже не можемо утримувати в селах бюрократичний апарат, який не здатен заробити навіть на себе, не кажучи вже про розвиток села. І у той же час, коли я ставлю питання про виконання мобілізаційного плану, — всі в саботаж. Близько двохсот голів сільрад цілковито проігнорували розпорядження голови ОДА про мобілізацію, 90% — не виконали мобілізаційного плану. То для чого громаді годувати трутнів?!

«Доньку встигаю лише відігнати від комп’ютера»
— Ви сказали, що на роботі з ранку й до ночі. А як на такий графік реагує сім’я? Наприклад, з донькою коли спілкуєтеся? До речі, їй вже скільки виповнилося?
— Софійці десять років. Справді, коли я йду на роботу, то зазвичай вона ще спить, а коли повертаюся…
— …То вже спить.
— Ну, ще не спить, але вже пора. Я лише встигаю відігнати її від комп’ютера. Звісно, що це проблема, але ми ж молоді. І природно, коли молоді люди віддають себе роботі сповна. Гадаю, що саме в цьому полягає суть ідеї Президента оновити керівництво областей. От я, наприклад, один з наймолодших голів адміністрацій в Україні, і, очевидно, на моєму прикладі можна буде зробити певні висновки, чи успішний це досвід.
— Так, але погодьтеся, що молодій людині, а тим більше без досвіду управлінця, важко налагодити системну роботу, навіть добитися виконання своїх розпоряджень…
— В адміністрації достатньо фахових і досвідчених людей, і тут найголовніше — відданість справі і ефективне керування. І повірте, вони це відчувають і розуміють. Щодо того, як добитися виконання розпоряджень, то у мене вже є зауваження до деяких управлінь і вони можуть вже невдовзі трансформуватися в кадрові висновки. І це буде моя принципова позиція, а інакше ми не змінимо систему…

Денис Лучка, НОВА Тернопільська газета




Категорії: Політакценти

Теги:

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: