Володимир Гройсман не буде об’єднуватися з іншими кандидатами і йде на парламентські вибори окремо – на чолі нової партії «Українська стратегія».
У нову політичну силу увійдуть люди, які розуміють що потрібно робити для успіху держави. Вони йдуть в парламент, щоб змінити систему, яка стримувала стрімке реформування держави бюрократичними застарілими парламентськими процедурами.
«Для чого йти до влади? Для реалізації конкретних ідей. У мене такі ідеї є. Ви ніколи в житті ні від кого не отримаєте результату, якщо будете оцінювати тільки по напівфабрикатах. Сьогодні і медицина, і освіта, і децентралізація, інфраструктура, економіка знаходяться в транзитному періоді. Потрібно прискорити зміни і ми отримаємо результат. Тому я прийняв рішення і буду брати участь у парламентських виборах», – зазначив Володимир Гройсман.
До речі, рейтинг партії Гройсмана почав стрімко рости як тільки він заявив про свою участь у виборах. Про це свідчать результати опитування, проведеного Інститутом соціологічних досліджень «Основа». Такий ривок за короткий час показує, що партія Гройсмана легко проходить через майже два місяці до парламенту. Високі стартові рейтинги з’явились, коли Прем’єр навіть не казав про окремий похід його політсили до парламенту. Що ж говорити, коли буде презентована якісно нова, перша 10-ка політсили.
До «Української стратегії» приєднуються різні люди з різних регіонів. Але у всіх одна мета – успішна країна і заможні громадяни.
«Володимира Гройсмана, як ефективного управлінця я знаю ще з 2006 року. В той час він був молодим міським головою Вінниці, а я – заступником міського голови у Луцьку. Не дивлячись на територіальну віддаленність наших міст, ми постійно обмінювалися інформацією і були першими містами в Україні, в яких впроваджено систему управління якістю з надання адміністративних послуг, згодом були створенні центри адмінпослуг, прообрази нинішніх ЦНАПів. Я приєднуюся до його команди, тому що зараз як ніколи важливо сконцентрувати прогресивний досвід місцевого самоврядування і не дозволити емоціям і популізму розбалансувати державні інституції. Відстоювати інтереси держави та забезпечувати сталий економічний ріст – це часто приймати непопулярні сьогодні рішення, ефект від яких, можна оцінити тільки через певний час. І на це треба мати мужність, це те що відрізняє популістів від професіоналів», – каже голова Тернопільської обласної організації ПП «Українська стратегія» Владислав Стемковський.
Чому Гройсман йде у парламент
Докорінна зміна системи, яка стримувала стрімке реформування держави бюрократичними застарілими парламентськими процедурами, економічне зростання, соціальний захист – ось головні пріоритети команди Володимира Гройсмана. Він прагне довести до кінця розпочаті реформи.
Володимир Гройсман переконаний, що система прийняття рішень в парламенті потребує змін. Хоча ця каденція народних обранців ухвалила багато важливих рішень, низька ефективність Верховної Ради все ж залишається головним гальмом змін в країні. Для прикладу, 35 законопроектів, визначених урядом як пріоритетні для розвитку економіки, народні депутати за рік прийняли лише одиниці.
Також Володимир Гройсман неодноразово виступав за системне перезавантаження роботи парламенту. Вибори до Верховної Ради мають відбуватися за новим виборчим законодавством, після реформування самого парламенту, після знаття депутатської недоторканності для наступної каденції. Тоді нові лідери від партій «Люди важливі», «Голос» та інших політичних сил зможуть увійти українську політику, оздоровити її. І працювати вони мають в більш ефективній системі прийняття рішень, яку для них створить нинішня Рада.
“Між президентськими та парламентськими виборами є “вікно можливостей”, які треба використати для того, щоб далі змінювати систему. … Якщо ми змінили систему децентралізації, ми можемо почати закріплювати її у Конституції … Нам потрібно змінити виборчу систему – відкриті списки… Тоді ми більш якісних людей приведемо у систему центральної влади, в т.ч. можливо й з місцевого самоврядування”, – пояснив Гройсман.
Президент обрав інший шлях
Однак новий президент не пішов шляхом співпраці з чинною Радою. Одразу після інавгурації він розпустив парламент. У свою чергу, Верховна Рада не підтримала запропоновану президентом нову схему парламентських виборів. Тому вибори проходитимуть по-старому. Нових людей пройде небагато, а ті, що потраплять в Раду, змушені будуть працювати за старими законами. І з часом система змінить їх не на краще.
У той же день Зеленський зажадав, щоб усі міністри написали заяви про відставку. На думку експертів, це було неправильно, звинувачувати усіх міністрів у неробстві, оскільки є різні відомства, які протягом цих трьох років показували різний результат, в тому числі й мали гарні досягнення, і тому вони не заслуговували на таке ставлення Президента. В тому числі цього не заслужив і сам Гройсман. Натомість, прем’єр у той же день подав у відставку, надавши шанс Зеленському зайнятися формуванням нового уряду. І закликав зробити його це якнайшвидше. На роботу самого кабінету міністрів це ніяк не вплине. Нинішній склад повноцінно працюватиме до призначення наступного. Як відповідальний державник Гройсман не залишить своїх обов’язків, увесь уряд працюватиме в антикризовому режимі.
Натомість, стримування тарифів і боротьба з монополістом Нафтогазом, важкі перемовини з МВФ і недопущення дефолту – лягають на Зеленського.
«Він своєю заявою взяв на себе всю відповідальність перед загрозами майбутнього, які є на порядку денному», – констатував Гройсман.
