Голова Тернопільської облради сказав “Но-но!” Ківалову і Колєсніченко




Шановні краяни!




            Глибоку стурбованість та обурення викликають дії нинішньої влади, направлені на знищення української мови – скарбниці духу української нації, його животворного джерела, запоруки самої Української державності. Намір Партії регіонів у прискореному режимі, буквально за два тижні, прийняти законопроект про регіональні мови, який зрівнює російську мову з державною в половині областей України, призведе до руйнації самої України, оскільки є загрозою її нації як носію української мовної традиції.

Розумію, що ці  кроки, здійснювані нинішньою центральною владою в Україні з метою перегляду мовної політики, передусім є недолугою спробою затуманити розум своїх виборців та відвернути їх від соціальних та економічних проблем. Мешканці півдня та сходу України, які, на  думку володарів Межигір’я були їх одвічним електоратом, розчарувались у своїх донецьких вождях. Обурені їх зухвалим, загарбницьким управлінням державою донеччани та луганчани, як і жителі АРК відвертаються від своїх колишніх кумирів. Люди прозрівають. Тому нині, напередодні виборів,  із старих шухляд витягується засмальцьована тема – про двомовність в Україні. У черговий раз, розбивши усі надії та сподівання на заможне успішне життя навіть своїх найвідданіших прихильників,  керівництво держави намагається відволікти увагу суспільства від тих провальних реформ і кинути кістку, яка має ще більше розділити велику українську націю на російськомовних та україномовних. У них, нинішніх злодійкуватих правителів, більше немає аргументів, ці ідейні та управлінські банкроти здатні на все – на поглиблення конфронтації в суспільстві, навіть на розкол Української Держави, аби лише щодня, щогодини послуговуватись державними благами, обкрадаючи й так збіднілий український люд.

Важко усвідомлювати, що не 75 років тому відбувся великий терор, не майже 70 років тому відбувся голодомор – геноцид українського народу. Ці страшні випробування тривають і нині. Прирікши значну частину громадян України на безробіття та поневіряння за кордоном, центральна влада підняла руку на святе. ЇЇ табачники переписують історію, вижбурюють із освіти будь-який національний компонент, закривають українські школи, зомбують фільмами, піснями чужої держави, і врешті-решт – нищать мову. По-ізуїтськи прикриваючись фразами про демократичні цінності, колісніченки та ківалови руйнують українську душу, адже добре розуміють, що, згідно їхнього ж законопроекту, ні в університетах, ні на телебаченні чи радіо, у концертах або рекламі в тих місцях, де хоча б 10% людей відповідно до перепису вважають своєю рідною російську, української обов’язкової мови не буде взагалі. Таким чином можуть здійснитися давні прагнення імперського північного сусіда. Адже не буде мови – не буде держави.

Знаю, що питання мови болить українця. Та не болить воно промосковську окупаційну адміністрацію – азарових, табачників, колісніченків та ківалових. Тому, пам’ятаймо, якщо ми, українці, віддамо на наругу рідну мову – цей останній бастіон, то соромно буде перед нащадками, перед пам’яттю мільйонів предків, які загинули у визвольних змаганнях,  під час голодомору чи в радянських концтаборах. Ми маємо вистояти. Бо українська мова – це наша душа, це наша кров, це наше вчорашнє, наше сьогодення, наше майбутнє!

Тернопільська обласна рада неодноразова ставала на захист української мови. Зокрема, 21 жовтня  2010 року депутатський корпус прийняв Звернення Тернопільської обласної ради до Президента України Януковича В.Ф., Верховної Ради України, обласних рад України щодо зняття з розгляду пленарного засідання Верховної Ради України законопроекту № 1015-3 «Про мови в Україні». Тоді ми не допустили репресій рідної мови. Нині мова знову в небезпеці! Відкиньмо міжпартійні чвари, станьмо на захист української мови! Слава Україні!




Категорії: Політакценти

Теги: ,

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: