Координаційна рада з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства “Меморіал” ім. В.Стуса та Всеукраїнська громадська організація “Громадський рух “Не будь байдужим!” поширили записку “Дискримінація українськомовних громадян в Україні за мовною ознакою”, в якій наведено показові факти недотримання законодавства про права споживачів.
Про це повідомляє політтехнолог Олег Медведєв у своєму блозі на УП.
Ось витяги з цього документу.
1. Спроби захисту мовних прав у суді
1.1. Олексій Середюк. Київ.
Придбав у магазині вироблений в Україні хімічний товар із супровідною інформацією російською мовою. Продавець відмовився надати інформацію українською мовою, що змусило О.Середюка звернутися до суду. Всі судові інстанції України відмовили йому в праві на отримання інформації про товар українською мовою.
Підставою для відмови стало протизаконне твердження, що позивач звернувся з вимогою про надання інформації про товар після придбання товару. Також суддя першої інстанції втручалася в особисте життя позивача і свідків: цікавилася, чи володіють вони російською мовою, і змусила надати документи про одержання освіти, де було засвідчено відсутність вивчення російської мови.
1.2. Володимир Богайчук. Київ.
У 2003 році придбав автомобіль, вироблений в Україні, із супровідною документацією для споживача російською мовою. Виробник відмовився надавати інформацію про автомобіль українською мовою, мотивуючи відмову складністю перекладу.
Всі судові інстанції проігнорували посилання як на закони України, так і на Конвенцію “Про захист прав і основних свобод людини 1950 року”.
Відмова ґрунтувалася на твердженні, що російська мова є мовою міжнаціонального спілкування. Таке твердження є антиконституційним. В Конституції України немає згадки про мову міжнаціонального спілкування. Натомість стаття 10 дає такий перелік: державна мова, мови національних меншин, мови міжнародного спілкування. Крім того, подібні твердження є абсурдними: чи може існувати мова міжнаціонального спілкування між людиною і товаром (автомобілем)?
Судами проігноровано висновок призначеної судом першої інстанції комплексної психолого-лінгвістичної експертизи, проведеної Інститутом психології Національної академії педагогічних наук.
Висновок суду про те, що позивач має інтелект і йому як споживачеві інформація українською мовою не потрібна, є відвертим глузуванням над законодавством України і громадянином В.Богайчуком за абсурдним принципом: розумним російська мова, а людям з недостатнім інтелектом – українська.
Заяву до Європейського суду з прав людини подано у липні 2008 року (заява N35113\18)
2. Спроби захисту мовних прав у державних органах
2.1. Держспоживстандарт.
У місті Києві органом, що здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів, є Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів.
Практика показує, що цей орган відмовляється надавати інформацію про проведення перевірок суб’єктів господарської діяльності за порушення вимог нормативних документів у випадку відсутності інформації про товар українською мовою, а також відмовляється здійснювати відповідні перевірки.
Так, наприклад, сталося з В.Богайчуком, який подав скаргу на продавця щодо відсутності інформації про товар українською мовою. Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів відмовилося здійснювати перевірку, мотивуючи це гарантованим Конституцією правом мови російської національної меншини на вільний розвиток. Ідентичний вислів містить і документ, одержаний ним із Держспоживстандарту України.
2.2. Виконавча служба Міністерства юстиції.
У 2009 році було здійснено спробу в судовому порядку примусити Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів здійснити свої функції стосовно одного з автосалонів з реалізації автомобілів “Шкода”. Суддя першої інстанції відмовила в прийнятті заяви з підстав нерозуміння нею суті позовних вимог. Апеляційна інстанція зобов’язала цю суддю прийняти справу до розгляду.
У задоволенні позовних вимог судом першої інстанції було відмовлено з неіснуючих причин, й апеляційна інстанція задовольнила позов. 25 лютого 2011 року виконавча служба Головного управління юстиції у місті Києві винесла Постанову про відкриття виконавчого провадження, але досі зволікає з виконанням рішення суду. Це є дивним, оскільки виробник автомобілів “Шкода” почав комплектувати продукцію інформацією про товар українською мовою.
3. Досвід захисту мовник прав у закладах харчування волонтерами Всеукраїнської громадської організації “Громадський рух “Не будь байдужим!”
Згідно з чинним законодавством (Конституцією України, Законом України “Про мови в Українській РСР”, Законом України “Про захист прав споживачів”, підзаконними нормативно-правовими актами) україномовні клієнти мають обслуговуватися українською. Дискримінація за мовною ознакою не допускається.
В 2010 році волонтерами Всеукраїнської громадської організації “Громадський рух “Не будь байдужим!” було проведено піврічний моніторинг кафе-барів-ресторанів на предмет дотримання прав україномовних громадян. Географія моніторингової діяльності: Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Кіровоград, Луганськ, Одеса, Полтава, Суми, Херсон, Хмельницький та Київ.
Відвідано закладів громадського харчування: 182.
Кількість закладів, у яких зафіксовано порушення: 131.
Частка закладів, де порушують права громадян України – 72%.
В 2011 році волонтерами цієї ж громадської організації було проведено ще один піврічний моніторинг кафе-барів-ресторанів на предмет дотримання прав україномовних громадян, на цей раз лише в столиці України.
Відвідано закладів громадського харчування та ресторанного господарства у місті Києві: 95.
Кількість закладів, у яких зафіксовано порушення: 63.
Частка закладів, де порушують права громадян України – 66%.
Найпоширеніші порушення, які допускають представники сфери громадського харчування та ресторанного бізнесу:
а) обслуговування російською мовою;
б) оформлення меню та прейскурантів російською мовою;
в) оформлення розрахункових документів російською мовою.
Порушення прав споживачів у закладах громадського харчування та ресторанного господарства відбуваються через незнання власниками та адміністраціями закладів чинного законодавства про мови та законодавства про захист прав споживачів. Доволі часто власники та/чи адміністрації закладів самі змінюють ситуацію. Проте варто зауважити, що в певних випадках доводиться звертатися до відповідних державних органів чи органів місцевого самоврядування, на які законодавчо покладено функції із захисту прав споживачів. Реакція з боку згадуваних органів є позитивною.
Висновок
1. Законодавче забезпечення українськомовних громадян на отримання інформації про товар українською мовою є задовільним.
2. Судова система України ігнорує міжнародне законодавство, законодавство України та постанови Верховного Суду України.
3. Державний орган – Держспоживстандарт – відмовляється проводити дії, спрямовані на захист прав споживачів у частині мовних прав, але бере на себе невластиві функції тлумачення статусу мови російської національної меншини та її захисту.
4. Виконавча служба Міністерства юстиції саботує виконання рішення суду щодо зобов’язання підрозділу Держспоживстандарту провести перевірку конкретного магазину на наявність інформації для споживача українською мовою і стягнення штрафу у випадку її відсутності. Має місце свідома протидія державних структур створенню прецеденту з виконання покладених на Держспоживстандарт функцій щодо захисту мовних прав українськомовних громадян як споживачів.
5. Порушення прав споживачів в закладах громадського харчування та ресторанного господарства відбуваються через незнання власниками та адміністраціями закладів чинного законодавства про мови та законодавства про захист прав споживачів. У цьому вбачається погана інформаційна робота відповідних державних органів, зокрема Держспоживстандарту.
6. В Україні відбувається масова дискримінація українськомовних громадян як споживачів за ознакою мови, заборонена ст. ст. 3, 4, 8 та 14 Конвенції “Про захист прав і основних свобод людини 1950 року”.
7. Стан дотримання мовних прав українськомовних громадян як споживачів свідчить про необґрунтовані переваги, надані мові російської національної меншини, що виходять за межі або суперечать нормам ст. ст. 10, 11, 20 та 21 Рамкової конвенції про захист національних меншин.
