Сучасний світ практично не здивуєш нічим: усілякого роду злочини, цинічні поступки, жорстокі вчинки – ще не весь перелік того, з чим ми стикаємось повсякчас. Проте вкрай важко змиритися з дитячою злочинністю, особливо, коли порушники закону – це мешканці рідного міста, діти батьків, котрих, можливо, знаєш в обличчя, діти, з якими не раз, напевно, проходив поруч, стояв в магазинній черзі, молився в церкві… А після богослужінь руки неповнолітніх хлопців підіймалися викрасти те, що люди по копійці збирали для облаштування святині, жертвували, як кажуть, на Боже, хтось віддаючи останню гривню, а хтось – офіруючи велику суму для потреб церкви.
Так, протягом квітня-липня компанія чортківських хлопчаків за попередньою змовою групою осіб шляхом вільного доступу проникали у катедральний собор Верховних апостолів Петра і Павла, звідки таємно цупили гроші. «Виручені» богохульним способом суми з кожним проникненням до церкви давали все більше заробітку та бажання повторити грабунок. Хлопці почувалися безнаказаними, тому спокуса легкої наживи знову приводила їх до «святих» грошей. Малолітнім шукачам наживи – від 13 до 16 років, протягом чотирьох місяців вони заподіяли релігійній громаді матеріальну шкоду приблизно на 4000 гривень.
Малі злочинці діяли як справжні профі – проникали в храм шляхом зриву навісних замків на решітці до підвалу, розкривали скриньки для пожертв, відчиняли сейфи. На дні скриньки залишали кілька купюр, оскільки розуміли, що це дозволить не запідозрити крадіжку. Інколи ввечері, перед закриттям храму, один «сміливець» залишався в церкві, щоб потім відчинити підвальне вікно своїм друзям зсередини. Отець, коли правоохоронці запитали про можливих підозрюваних, повідомив, що спершу вважав поцуплені гроші витівками бідних, котрі взяли гривню- другу для виживання. Та коли помітили сліди розбоїв – звернулися в міліцію. Від квітня хлопчаки в одночассі торували стежки до храму та лави підсудних – зранку перебували на службі, пізніше – забирали людські пожертви для розваг в ігрових клубах. Полюбляли діти збиратися на майданчику біля церкви – чи то планувати свої подальші нечисті справи чи каялись за сподіяне?.. «Коли правоохоронці почали проводити слідчі дії з приводу грабунку в церкві, – мовить перший заступник начальника Чортківського РВ УМВСУ в Тернопільській області, підполковник міліції Андрій Свинарчук, – виявилося, що неповнолітніх о 4 годині ночі вдома немає. Батькам один хлопчина залишив записку про свою поїздку до Тернополя, інші родичі володіли такою ж інформацією про своїх найрідніших кровинок. А вони розважалися в обласному центрі на катку, справно витрачали вкрадені гроші на власні забаганки. Дізнавшись від «товаришів» по справі, що за ними шукають служителі Феміди, троє чортківських гастролерів сховали гроші, які залишились після відпочинку в обласному центрі у вбиральні потяга, яким поверталися додому», – каже Андрій Свинарчук. «Окрім грошей, хлопці не гидували і цукерками та вином, якими ласували після «важких трудових» буднів. За ними також числиться ще один досить неприємний інцидент – за попередньою змовою групою осіб проникли в гаражне приміщення в центрі міста Чорткова, звідки викрали 9 пляшок алкогольних напоїв», – продовжує заступник начальника міліції, – зайшли в гараж шляхом відкриття дверей, що щільно не зачинялися.»
За словами прокурора Чортківського району, старшого радника юстиції Богдана Іжука, хлопці мають захисників, котрих найняли батьки. Усі діти з благополучних сімей, родичі частково повернули кошти в церкву. Враховуючи концепцію державної політики України в сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні, важливим є проведення гуманізації кримінального законодавства шляхом декриміналізації багатьох кримінально-карних діянь. Суд врахує усі обставини і застосує відповідні міри покарання, враховуючи характер та ступінь участі кожного в злочинах. Вважаю чудову ідею висловив священослужитель церкви, яка стала жертвою грабунків, повезти малих правопорушників, так би мовити, на екскурсію в колонію для неповнолітніх. Це дасть змогу побачити дітям на власні очі «перспективи» життя за гратами і будемо мати надію, зупинить перед бажанням знову оступитися, – завершив Богдан Іжук.
Світ дитинства – це світ мрій, бажань. Кожна дитина прагне реалізуватися в ньому, відчути свою значущість. І так багато залежить від нас, дорослих, щоб ці мрії та бажання здійснилися, щоб дитина відчувала себе особистістю – інтелектуально розвиненою, комунікабельною, діяльною. Важливо їй допомогти не лише здобути знання, а й не розгубити їх, навчити застосовувати на практиці у повсякденному житті. Діти прагнуть рівноправного доброзичливого спілкування, діалогу, максимального врахування всіх їхніх природних задатків та можливостей, визнання їхньої гідності, створення умов для самопізнання та самореалізації.
Недарма казав А.Макаренко – великий знавець дитячої психології, що «діти – це квіти життя та ними треба не лише милуватися, як «розкішним» букетом, а й працювати в такому саду. Будь ласка, займіться цим ділом: обкопуйте, поливайте, знімайте гусінь, обрізуйте сухі гілочки…»
На жаль, гусінь часто полюбляє найкращі сорти квітів – дітей, псує їхні думки, наміри, вчинки, долі…
Ірина Зенчак-Гулька, http://news.chortkiv.net.ua
