39-річний Василь Я. неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері дорожнього руху. Зокрема, постановою Шумською районною суду від 11 січня 2022 року його було визнано винним за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, вчинене повторно протягом року (ч. 2 ст. 130 КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у виді 34 тис. грн штрафу з позбавленням права 3 роки керувати транспортними засобами.
Проте у лютому 2024 року чоловік знову постав перед судом уже за незаконну порубку дерев (ч. 3 ст. 246 КК України) у заказнику загальнодержавного значення “Суразька дача” Кременецького лісового господарства. Вироком Шумського районного суду від 1 лютого 2024 року був засуджений до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив його від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Однак, відбуваючи іспитовий строк, 17 квітня 2024 року, під вечір, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, Василь Я. у стані алкогольного сп’яніння керував колісним трактором Т-25 і перевозив пасажирів вулицею с. Літовище Кременецького району, хоча раніше судовим рішенням був позбавлений права керування транспортними засобами.
У зв’язку з цим проти нього було порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 382 КК України (умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили).
Вироком Шумського районного суду від 17 жовтня 2024 року Василя Я. визнано винним за ч. 1 ст. 382 КК України та засуджено до 1 рік 5 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано 2 місяці невідбутого покарання за вироком від 1 лютого 2024 року. При цьому суд перевів 1 день позбавлення волі на 2 дні обмеження волі, і остаточно визначив покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає покарання у виді: штрафу – від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі – до 3-ох років.
Не погодившись із призначеним покаранням, прокурор в апеляційній скарзі просив вирок скасувати та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України новим вироком приєднати невідбуту частину покарання, яка, відповідно до ст. 72 КК України, становила 1 місяць позбавлення волі. І остаточно призначити винуватцю 2 роки 1 місяць позбавлення волі.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, частково погодилась із доводами прокурора, що, відповідно до норм ч. 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків остаточне покарання повинно бути більшим за невідбуту частину покарання.
Нагадаємо: вироком Шумського районного суду від 1 лютого 2024 року за ч. 3 ст. 246 КК України Василь Я. був засуджений до 3-ох років обмеження та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Оскільки обвинувачений на шлях виправлення не став, а 17 квітня 2024 року вчинив нове адміністративне правопорушення – у стані алкогольного сп’яніння керував колісним трактором і перевозив пасажирів, своєю постановою від 7 травня 2024 року Шумський районний суд визнав Василя Я. винним у новому адміністративному правопорушенні. Тому за умисне невиконання постанови суду проти нього порушили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 382 КК України. Вироком районного суду від 17 жовтня 2024 року йому остаточно призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. При цьому суд не врахував положення частин 1 і 4 ст. 71 КК України. Зокрема, що остаточне покарання за сукупністю вироків повинно бути більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 71 КК України).
До відома: згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задовольнила частково. Вирок Шумського районного суду від 17 жовтня 2024 року щодо призначеного покарання скасувала та новим вироком за ч. 1 ст. 382 КК України визначила обвинуваченому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. Разом з тим, зважаючи, що невідбута частина покарання за попереднім вироком (від 1 лютого 2024 року) становила 1 місяць, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України із застосуванням ст. 72 КК України колегія суддів до нового покарання частково приєднала невідбуту частину покарання у виді 1 місяця позбавлення волі. І за сукупністю вироків остаточно призначила покарання у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
