Стоматологиня Олеся Пришляк із Тернопільщини їздить у прифронтові міста, щоб безкоштовно лікувати зуби військовим. Працює разом із волонтерами благодійного фонду “Центр спасіння життя”. Вперше на схід жінка поїхала в липні 2022 року, відтоді відвідує бійців щомісяця. Де працює та чому вирішила долучитися до волонтерства — розповіла Суспільному.
“Постійно на ногах, але хлопці надають енергії”
Олесю Пришляк на залізничному вокзалі зустріли мама та донька. Суспільне Тернопіль
Коли Олеся повертається з чергової поїздки в прифронтові міста, на залізничному вокзалі Тернополя її зустрічають мама та донька.
“Завжди переживаємо, коли Олеся там, молимося. Проте віримо віримо, що все має бути добре. І пишаємося дуже нею”, — розповідає матір Орися Іванів.
У Краматорську стоматологиня була тиждень.
“У Краматорську ми були 7 днів. 4 дні виїжджали на місця до наших захисників і три дні приймали пацієнтів у самому Краматорську. Працювали нон-стопом — зранку виїжджали, а вночі приїжджали назад. Було складно, бо постійно на ногах, але хлопці надають енергії, робота також надає енергії та сили”.
“Це був поклик душі”
Олеся працює стоматологинею в одній з приватних клінік у Бережанах. Там також безкоштовно лікує зуби українським захисникам, а раз у місяць їде до них у зону бойових дій.
“Перший раз я поїхала в липні 2022 року. Чому? Це був поклик душі. Ми і тут у клініці багато військових приймаємо, але не кожен боєць має змогу приїхати сюди і не кожен має достатньо часу для того, щоб прийти і полікувати зуби під час короткої відпустки. Тому я вирішила їздити туди й допомагати їм там”.
Працюють стоматологи за запитами бригад.
“В більшості це Донецька область. Там у нас є благодійний фонд “Центр спасіння життя”, який допомагає військовим. У них є третя ланка евакуації, багато швидких машин і дві стоматологічних. Одна стоїть постійно у Краматорську, а інша на виїзді. Виїжджали і на Дружківку, і на Лиман, і на Райгородок, і Покровськ — дуже багато місць. Бригади, які потребують лікування, дзвонять, приїжджають лікарі, записуютья і їдуть туди”.
Олеся Пришляк із “Вовками Да Вінчі”. Фото: Олеся Пришляк
Про те, що благодійному фонду потрібні стоматологи, Олеся дізналася із соцмереж.
“Долучилася в групу в телеграмі та почала працювати разом із волонтерами”.
“Є потреба в лікарях, їх дуже не вистачає”
Мобільний стоматологічний кабінет обладнаний всіма необхідними інструментами, зокрема в машині є рентген, тому можуть виявити та пролікувати різні хвороби.
“Звертаються військові з різноманітними проблемами — це і карієси, і гігієна, ніби банально, але в них не завжди є можливість почистити зуби, і тому це питання там на першому місці. Також багато видалень зубів, багато пульпітів, періодонтитів, набряки, гострий біль. Запити є і є потреба в лікарях, дуже їх не вистачає. Тому по можливості, хто хоче — може приєднуватися до команди. Нас десь є 10 людей і ми так міняємося поступово, по 10 днів ми їздимо”.
Олеся Пришляк під час роботи в зоні бойових дій. Фото: Олеся Пришляк
З мобільною стоматологією працюють на різних напрямках. Доїжджають майже до лінії фронту. Олеся каже, спершу лякали звуки вибухів, але згодом звикла до роботи в зоні бойових дій.
“Лише до Краматорська вже виїжджала тільки десь 6 разів, це не враховуючи Дніпро, Кривий Ріг та інші виїзди. Приймаємо ми дуже багато хлопців, вже навіть не перерахувати. Але в загальному за виїзд, тобто 5-6 днів, ми можемо пролікувати 100-110 людей. За день я встигаю прийняти до 30 пацієнтів. Ми як виїжджаємо о 7 ранку, то можемо завершити роботу аж о 1 ночі. Це дуже довго і постійно на ногах, практично не відпочиваєш. Відійдеш хіба кави попити. Часто хлопці побачать, що ми змучуємося — приносять нам каву, воду, їсти”.
Олеся Пришляк із військовими. Фото: Олеся Пришляк
Найважче працювати взимку, каже Олеся.
“Було таке, що ми працювали при температурі 3 градуси морозу в машині. Це було важко, але ми змогли”.
З військовими, яких лікує, завжди спілкується.
“Ми їх постійно розговорюємо, смішимо. Зі мною ще їздить Христина Білущак, вона дуже позитивна і бійці завжди кажуть, що ми прикольні та дуже веселі. Ну і завжди хвалять, що я дуже легко роблю анестезію. Переказують іншим і дуже приємно, коли хлопці приходять і кажуть: “О, мені сказали, що у вас золоті руки, ви дуже гарно колете анестезію і того я до вас прийшов, мені не так страшно”.
Олеся Пришляк і Христина Білущак з колегою та бійцем “Азову”. Фото: Олеся Пришляк
“Навіть якщо в мене один військовий пролікований за день, то життя не проходить марно”
У своєму кабінеті Олеся зберігає шеврони та подяки від бійців, яким допомагала.
“У знак вдячності хлопці залишають мені такі подарунки — шеврони. Дарують з великим задоволенням і дякують за роботу. Це і “Азов”, 80 бригада, багато штурмових бригад залишали шеврони. 44 артилерійська, 10 бригада, “Вовки Да Вінчі”. Тут ще 102 бригада тероборони є. Багато шевронів дітям дала — сину та доньці”.
Стоматологинею жінка працює 15 років. Каже, рада, що може бути корисною під час війни.
“Дуже люблю свою роботу, отримую від неї задоволення, особливо зараз. Я говорю, що навіть якщо в мене один чи два військових проліковано за день, то життя не проходить марно і робота також”.
Стоматологиня Олеся Пришляк. Суспільне Тернопіль
