У часі однієї з редакційних поїздок при вході до Колиндянської ЗОШ нам на очі трапилося величезне червоне серце, наповнене кришечками від PET-пляшок. І коли ми поцікавилися, звідкіля воно тут взялося, нас дорога привела у сільську раду, де у відділі освіти працює бухгалтером Галина Кульчицька, котра водночас є координатором місцевого волонтерського руху. Прочувши про мету нашого візиту, її колеги в унісон промовили: «Обов’язково напишіть про неї. Вона того заслуговує!», пише Чортків Сіті.
«Ми не волонтери, ми просто небайдужі люди, що об’єдналися у вересні 2022-го задля допомоги нашим хлопцям. Це мешканці Колиндян і сусідніх сіл: Давидківців і Тарнавки. Щомісяця відправляємо 24-26 посилок вагою 15-20 кг на передову – продукти, засоби гігієни тощо. Спрактикували через «Нову пошту», оскільки передачі гарантовано потрапляють адресату.
Координатор місцевого волонтерського руху у Колиндянах Галина КульчицькаАвтор: Любомир Габруський
Пані Галина зазначила, що разом із нею координатором цього руху є Валентина Голяк – креативна молода жінка, матір двох дітей. Це її ініцітива щодо сердечка (його виготовив майстер з Пробіжни Андрій Петрас). Його ідея полягає в тому, щоб за використані кошти з реалізації пластикових кришечок (частину з них вони відправляють на виготовлення протезів) закупляти все необхідне для наших захисників. «Тобто, щоб не тільки акумулювати пожертви благодійників, а й самим заробляти кошти, – конкретизує пані Галина. – Встановивши сердечко біля школи, водночас привчаємо дітей до порядку, сортування сміття.
Крім цього, пані Валентина влаштовує майстер-класи для дітей та дорослих (нещодавно цікавий майстер-клас з приготування мила влаштувала Олеся Токарь з Чорткова), задонатені кошти за участь у них теж спрямовуємо на потреби військових. Звичайно, поставили скарбнички по церквах і магазинах, які постійно наповнюються. «Хапаємося за кожну соломинку задля нашої перемоги», – каже жінка.
Познайомила нас пані Галина й зі своєю командою, точніше – з її частиною. Це – шість миловидних жіночок віком 60+. Нам пощастило, що вони були всі у повному зборі. Об 11-й годині місцева шкільна їдальня звільняється і вони беруться до роботи. Зокрема Володимира Ткачук (у минулому шкільний кухар), Лідія Шкляр, Марія Хуснутдінова, Леся Дереш, Галина Луценко та Людмила Ковальчук.
Любомир Габруський
Любомир Габруський
66-річна Галина Луценко – родом із Луганщини, села Макіївка Сватівського району. Вдвох з чоловіком мешкають у колиндянському садочку з листопада 2022-го. Вивозили їх волонтери на танку до Лимана. Сказали, що хто не має куди їхати, їдьте на Тернопільщину, вас там радо приймуть. Так вони опинилися тут. Повертатися їм нікуди, село давно окуповане. Точніше, з нього нічого не залишилося…
66-річна Галина Луценко – внутрішньо переміщена особа з ЛуганщиниАвтор: Любомир Габруський
Син Людмили Ковальчук – 40-річний Юрій нині воює на Донеччині, нещодавно одержав медаль «За відвагу», в одному з боїв отримав контузію. Жінка, як ніхто, відчуває, що таке війна.
Людмила Ковальчук, син котрої воює на фронтіАвтор: Любомир Габруський
«Сьогодні маємо пекти вишиванки, медівники, імбирне печиво. Також готуватимемо гречаники і котлети, – розповідає Галина Кульчицька. – Голова громади Роман Клапків придбав вакууматор і м’ясна продукція без проблем доїжджає нашим хлопцям на фронт. Учора приготували 17 порцій тіста для печива і доставили по домівках господинь. Нині після обіду заберемо уже випечене печиво. Постійно змінюючи дислокації, ми прагнемо, щоби кожна родина відчувала свій обов’язок перед нашими захисниками. Нехай не грошима, але своєю працею долучалася до перемоги».
Галина Кульчицька
Громада виділила у школі два невеликих складських приміщення. Одне промислове, інше – на продукти. Вони буквально завалені різним крамом: шкарпетки, вологі та сухі серветки, ліки, книжки на миші, кава, чай…
«У січні виготовили багато окопних свічок, пальників з ватних дисків. До цієї потрібної справи найбільше долучилися десятикласник Назар Слободецький, Олеся Радомська і Людмила Чомко, син котрої воює з перших днів. Нині закуповуємо грілки, що як мінімум 8 год. утримують тепло. На передовій немає можливості розпалити вогонь. Валя Голяк постійно готує енергетичні батончики, протизастудні суміші, що включають імбир, мед, лимон. Її бабуся Марія Грубенюк виплела коврики зі старих свитерів кожному нашому захиснику. Аж 32 набори теплих шапок і хомутів у захисних кольорах довгими зимовими вечорами вив’язала Оксана Слободецька. Це все найближчої суботи попрямує до наших захисників».
Автор: Любомир Габруський
Крім цього, розповідає пані Галина, допомагають місцеві аграрії Володимир Заліщук, Степан Данилишин, підприємці Йосип Сцібан і Євген Хлібороб. Степан Григорович щомісяця закуповує сигарети для передачі хлопцям. Багато продуктів регулярно приносять люди з села, яким уклінно дякуємо. Закуповуємо свині, закручуємо тушонки тощо.
«Ми не маємо права опускати рук, – мовить наостанок пані Галина. – Часом жінки бідкаються: «Ой Галю, що то буде…». Я їм на те відповідаю: нашим хлопцям в окопах у мільйон разів важче. Все буде добре! Допомагати їм – наш обов’язок і обов’язок кожного задля нашої безпеки, задля нашого спокою. Даруйте за емоції…».
