Жителька села Воля Чорнокінецька Чортківського району Марія Дребіт відзначила 100-річний ювілей. Жінка була членкинею руханково-спортивного товариства “Луг”. Разом із сином вона відбула 10-річне заслання в Сибірі. Повернувшись на Тернопільщину, працювала в колгоспі, пише Суспільне
Довгожителька розповіла, що народилася у 11 березня 1924 року. Раніше любила вишивати, грала у виставах, співала у церковному хорі.
Марія Дребіт відзначила 100-річчя. Суспільне Тернопіль
Марія Дребіт розповіла про свою участь у товаристві “Луг”.
“Будучи у руханково-спортивному товаристві “Луг”, ми робили різні вправи у будинку культури, в сільському клубі. Я була найменша, але дуже здібна. Як виступали, то я була перша, бо ніхто так вправи не зробив, як я”.
Фото руханково-спортивного товариства “Луг, членкинею якого була Марія Дребіт. Суспільне Тернопіль
У 1939 році, з приходом радянської влади, усі патріотичні рухи були заборонені, — каже Марія Дребіт.
“Тяжкий дуже час був, страшний. Не хотілося спати лягати — страшно, і жити страшно було”.
Жителька Тернопільщини Марія Дребіт. Суспільне Тернопіль
Жінка розповідає, що її чоловіка засудили до ув’язнення, як “ворога народу”, а її разом із сином вивезли до Сибіру.
“Я кажу: а чого ж ви мене тримаєте? А він каже: ти зрадила “родіну”.Дуже тяжко було, коли мене вивозили на Сибір. Чоловіка восени засудили на 10 років, а за кілька тижнів мене забрали пізньою осінню на Сибір”.
Марія Дребіт з чоловіком та донькою. Суспільне Тернопіль
Марія каже, залишившись з дитиною на руках, не мала змоги працювати.
“60 градусів морозу там було. Я маленьку дитину мала, якій був рочок і 2 місяці. Вони мене забрали разом з дитинкою. Я не мала де подіти сина, садочка ніхто нам не дав, бо ми були “ворогами”.
Марія Дребіт із сином. Суспільне Тернопіль
У засланні були люди, які їй допомагали, розповідає довгожителька. Їхні імена жінка пам’ятає досі.
“Були добрі люди з “Великої України” — лікар і лікарка Олександр Степанович і Ольга Олексіївна, мої рідні, вони мені дуже допомагали і мою дитину лікували. Я була в шпиталі цілу зиму, мене тримали ті лікарі, шкодували мене, і дитину мою шкодували, молоко давали. Досить того, вижила дитина”.
Згодом у подружжя народилась донька Галина.
“Коли дитина народилася, то я була в шпиталі, а чоловік — в тюрмі. Потім він повернувся. Народилася моя Галя, на велике щастя, на велике добро. Мені снилося, що я буду мати дочку, і так сталося”.
Марія Дребіт зі своїми дітьми. Суспільне Тернопіль
Після заслання Марія повернулася у рідне село та працювала у колгоспі.
“В чому секрет мого довголіття? Хотіла б я сама знати, так би я хотіла довідатися, за що мене так Бог поблагословив щасливо, що я так довго продовжила свій вік”.
Жителька Тернопільщини Марія Дребіт. Суспільне Тернопіль
Син і чоловік Марії померли. Жінка живе з донькою. Має 4 внуків та 6 правнуків. Бабуся цікавиться сучасними подіями, слухає музику. Серед улюблених — пісня про терен.
“Взимку був піст, то ми коляди різні колядуємо. А зараз — будь-які пісні ото включаємо”, — каже донька ювілярки Галина Васильків.
Жителька Тернопільщини Марія Дребіт з донькою Галиною. Суспільне Тернопіль
Найбільше, розповідає Марія Дребіт, її хвилює доля України.
“Я не перестаю молитися, просити Господа Бога, щоб Господь Бог допоміг хоч трошечки нашому народу”.
