Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу обвинуваченого Михайла Ш. на вирок Бучацького районного суду від 25 грудня 2023 року.
Як встановлено судом першої інстанції, 17 квітня 2023 року, приблизно о 2 год. ночі Михайло Ш., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, зателефонував на лінію “102” та повідомив про викрадений у нього автомобіль “Мерседес”. При виїзді на місце співробітники сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (м. Бучач) (надалі – СРПП ВП №2) встановили, що насправді автомобіль знаходився у гаражі біля житлового будинку заявника, і саме скаржник у стані алкогольного сп’яніння поставив авто у гараж. Подія відбулась в одному із сіл Чортківського району.
У подальшому працівники сектору попередили Михайла Ш., що за неправдивий виклик поліції (ч.1 ст. 183 КУпАП) та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) відносно нього буде складено адміністративні протоколи та, відповідно до санкцій статей правопорушень, накладено адміністративні стягнення. Тоді Михайло Ш. запропонував поліцейським 100 євро неправомірної вигоди за не притягнення його до адміністративної відповідальності (згідно з офіційним курсом Національного банку України, ця становило 4 тис. 41 грн). Патрульні попередили його про кримінальну відповідальність за пропозицію службовим особам неправомірної вигоди, однак Михайло Ш. декілька разів повторив свою пропозицію.
Вироком Бучацького районного суду від 25 грудня 2023 року 31-річного Михайла Ш. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (пропозиція службовим особам неправомірної вигоди за невчинення службовими особами в інтересах того, хто пропонує, дій з використанням наданого їм службового становища), та призначено покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 34 тис. грн.
До відома: кримінальне діяння за ч. 1 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження чи позбавлення волі – на строк від 2-ох до 4-ох років.
Адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП тягне за собою штраф у розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, крім того, водії – з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;
– за ч. 1 ст. 183 КУпАП також передбачає накладення штрафу від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачений подав апеляційну скаргу та просив вирок скасувати, а кримінальне провадження – закрити за відсутності в його діях складу злочину. Уважав, що працівники поліції спровокували його – їх було багато, і вони лякали його штрафом за хибний виклик та вимагали гроші за бензин. Також вказав, що визначений судом розмір штрафу непомірний для нього.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що обране районним судом покарання відповідало принципам справедливості та індивідуалізації і підстав для скасування вироку не має.
Отже, хоча обвинувачений своєї вини не визнав, але його винуватість повністю доведена дослідженими та проаналізованими районним судом доказами. Зокрема, допитані співробітники СРПП ВП №2 (м. Бучач) заперечили, що говорили Михайлові Ш. про необхідність сплатити їм штраф чи оплатити бензин за неправдивий виклик. Насправді саме Михайло Ш. після попередження про притягнення його до адміністративної відповідальності попросив не складати адміністративні протоколи і запропонував 100 євро. Незважаючи на попередження вже про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди (ч. 1 ст. 369 КК України), обвинувачений неодноразово пропонував їм кошти.
Свідчення працівників поліції повністю підтверджено відеозаписом з їх нагрудних камер.
При цьому колегія суддів визнала непереконливими доводи сторони захисту про недопустимість як доказів показань працівників поліції з мотивів їх зацікавленості у розгляді справи, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не обмежувало право працівника поліції свідчити з приводу обставин, очевидцем яких він був, навіть за умови виконання ним своїх службових обов’язків, якщо це стосувалось обставин, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.
Також колегія суддів перевірила версію сторони захисту щодо провокації з боку працівників поліції, але в ході апеляційного розгляду доказів, що поліцейські спонукали обвинуваченого до неправомірних дій або спеціально створили умови запропонувати їм кошти ані обвинувачений, ні його захисник надати не змогли. Більше того, ані під час досудового розслідування, ні в ході судового розгляду обвинувачений не зміг вказати, хто конкретно із працівників поліції вимагав у нього кошти.
Крім того, колегія суддів зауважила, що ініціатива вчинити кримінальне правопорушення (пропозиція щодо неправомірної вигоди) надійшла саме від обвинуваченого.
Щодо звернення Михайла Ш. у травні 2023 року до ТУ ДБР м. Львова зі скаргою на дії працівників поліції, то з його пояснень колегія суддів встановила, що відомості про даний злочин до ЄРДР не внесено, але і бездіяльність слідчого він не оскаржував.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого Михайла Ш. залишила без задоволення, а вирок Бучацького районного суду від 25 грудня 2023 року – без змін.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
