29 травня, командиру “Сталевої Сотні” Сергію Коновалу мало б виповнитися 32 роки. Майже два місяці тому він загинув поблизу Часового Яру. Про дитинство, характер сина та задум, який хоче реалізувати після його загибелі, розповів Суспільному його батько Сергій Коновал.
Сергій Коновал, батько загиблого Сергія Коновала. Суспільне Тернопіль
“Сьогодні Сергійку мало б виповнитися 32 роки. Ніколи б не міг подумати, що 32 роки будемо святкувати таким чином”.
Батько прийшов на могилу сина Сергія Коновала. Суспільне Тернопіль
У день народження сина батько Сергій Коновал прийшов на його могилу. Командир “Сталевої Сотні” загинув 6 квітня цього року на Донеччині. За два місяці, каже чоловік, досі не змирився з втратою старшого сина.
“Безумовно, ні. Найстрашніше — це ночі. Вдень працюєш, ще більш-менш відволікаєшся, а вночі ми просто перестали спати. Але таких сімей, як ми, таких болів дуже багато. На цьому цвинтарі позаду мене — це маленька частинка Тернополя. Це наші найкращі діти, найкращі люди. Кожен хрест — це своя родина, свій світ. На жаль, ми втрачаємо кращих людей. І наше завдання — пам’ятати їх і гідно віддати честь. Це те, на що наші хлопці заслужили”.
Сергій Коновал показує дитячі світлини сина. Суспільне Тернопіль
“Це дім ветерана. Однією з мрій Сергія було створення простору для побратимів, які повертаються з фронту, щоби їх згуртувати та підтримати. Для цього потрібно було докласти зусилля. До цього він ішов дуже наполегливо. З самого дитинства однією з рис його характеру була наполегливість”.
Сергій народився 29 травня о 10 годині, розповів батько. Каже, добре пам’ятає цей день.
Одна з перших світлин Сергія Коновала в Мельниці-Подільській. Особистий архів батька Сергія Коновала
“Зробили кесарів розтин дружині, ми чекали під пологовим, молилися”.
Сергій показав дитячі світлини сина.
“Це йому півтора року. Мабуть, найперша з маленьких. Це він у Мельниці-Подільській, у селі”.
На багатьох фото Сергій — із домашніми улюбленцями.
Сергій Коновал у дитинстві з домашніми улюбленцями. Особистий архів батька Сергія Коновала
“Завжди вдома були собачки та котики. Одна з перших улюблених собачок — Найда, а це котик Пумка. Сергій дуже просив, щоб одну ніч переночував той котик, а в результаті він у нас жив сім років”.
Характер у сина був спокійним, каже Сергій. Хлопець з дитинства був сором’язливим. Також не терпів несправедливості й завжди намагався змінити світ на краще.
Батько розповідає про світлини сина. Особистий архів батька Сергія Коновала
“Він дуже любив ляльковий театр, я кожну неділю з ним туди ходив. Була вистава “Три поросятка і містер вовк”. Там була сценка, як вовк має напасти на поросяток, сидить у засідці. Ці поросятка весело підходять до цього місця, а всі діти дуже переживають за них. Один лише Сергій підривається, біжить на сцену і кричить: “Там вовк, там вовк”. Я його вже під самою сценою зловив, але він би без сумніву бив того вовка. Оця його риса визначальна, що треба щось змінити. І він не сидів пасивно, а брався і робив. І коли вже у 2014 році почалися ротації, він приїжджав. А тут люди не те, що не переймаються, не думають, як допомогти, всім байдуже. І йому дуже боляче було”.
А ще, каже чоловік, Сергій був дуже відповідальним. Коли народився молодший син Артем, постійно ним опікувався.
“Сергійко опікувався Артемком, постійно був біля нього. Багато фотографій, де вони разом. На одній із них Сергій годує Артемка яблучним пюре. Сім років різниці між ними, старший брат турботливо ставився, відповідально. Взагалі, він був дуже відповідальним”. У дитинстві Сергій любив читати. Любов до книг проніс крізь усе життя. У школі також захопився туризмом, це, каже батько, допомогло на війні.
Сергій Коновал з дитинства любив читати книжки. Особистий архів батька Сергія Коновала
“Десь у середніх класах він захопився туризмом, їздив на змагання з туризму, на тренування. Це йому дуже допомогло, він ще до повномасштабного вторгнення з 2014 року, з Майдану сам тренувався, потім почав проводити вишколи. Займався штурмовим альпінізмом, безумовно, ці навички туризму йому допомогли. Він сам тренувався, інших тренував, навіть було таке, що ми з дружиною потрапили до нього на тренування. Збоку виглядало легко, а коли самі спробували, то зрозуміли, наскільки це складно”.
Найбільше, розповідає Сергій, шкодує про те, що через роботу проводив мало часу з дітьми.
“Якби можна було повернути час назад, я набагато більше часу проводив би з дітьми. Моя така порада всім батькам: гроші та заробітки — це не варте того”.
У 2013 році Сергій був активним учасником Революції Гідності. Коли почалася війна, пішов на фронт, хоч на той час ще був студентом. Батькам про події на сході багато не розповідав.
“На перші ротації він їхав як медик, а потім втягнувся і вже їздив як піхотинець. Турбувалися, переживали, але він заспокоював, казав, що там не так страшно, як всі думають, максимально намагався заспокоїти”.
Сергій Коновал з братом Артемом під час війни. Особистий архів батька Сергія Коновала
У 2022 році Сергій пішов на війну вже з молодшим братом Артемом. Як і в дитинстві, вони завжди разом.
“З першого дня вони разом поїхали на фронт. Разом були постійно, одне біля одного. Це мене, з одного боку, заспокоювало, бо знаю, що допоможуть одне одному”.
6 квітня Сергій загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині. Батько каже, досі не вірить у те, що його більше немає, але вчиться жити із втратою. У пам’ять про сина хоче реалізувати один із його задумів.
Сергій Коновал, командир “Сталевої Сотні”. Суспільне Тернопіль
“Неодноразово Сергійко говорив мені про своє бажання — після закінчення війни об’їздити місця полеглих побратимів і запалити факел, в кожному місці, хто де загинув, згадати. Бо основне завдання для нас — зберегти пам’ять про полеглих хлопців”.
