У Тернополі попрощалися з громадським діячем і багаторічним головою Всеукраїнського товариства “Лемківщина” Олександром Венгриновичем. Чоловік помер 29 листопада в Бельгії, де лікувався, йому було 84 роки, повідомляє Суспільне.
Прощання відбулося в Українському Домі “Перемога”. Щоб провести Олександра Венгриновича в останню дорогу, сюди з’їхалися люди зі всієї України, а також із Польщі.
“Бог забрав до себе непохитну скелю лемківства, оборонця та сподвижника”, — сказала директорка музейного комплексу “Лемківське село” Віра Дудар.
Директорка музейного комплексу “Лемківське село” Віра Дудар під час прощальної церемонії з Олександром Венгриновичем. Фото: Суспільне Тернопіль
Олександр Венгринович був організатором Всеукраїнського фестивалю лемківської культури “Дзвони Лемківщини”. Вперше дійство відбулося в 1999 році в селі Гутисько на Бережанщині, а з 2001 року фестиваль проводять в урочищі “Бичова” поблизу міста Монастириська.
Попрощатися з громадським діячем прийшла Оксана Данилів, яка з ним познайомилася у 1983 році, коли тільки долучилася до організації. Минулого року жінка очолила Всеукраїнське товариство “Лемківщина”.
“За ті роки напевно ніхто б не зміг зробити стільки для лемків, як зробив Олександр Іванович. І фестивалі, і підготовка закону щодо депортації, багато чого можна назвати, багато він зробив і ми завжди були разом. Ми його називали няньо. Це наш няньо. Ми запам’ятали його таким. Це велика людина, великий лемко, організатор, громадський діяч”.
Оксана Данилів. Фото: Суспільне Тернопіль
На похорон з Івано-Франківська приїхав 87-річний Стефан Криницький. Він до 2020 року був заступником Олександра Венгриновича.
“Це був мотор, він жив “Лемківською ватрою”, старався, щоб щоразу вона проходила все краще. Розширювали інфраструктуру, будували сцену, провели світло та воду, побудували декілька будиночків. І він щороку думав, як зробити фестиваль кращим. І тішився, що він став міжнародним”.
Стефан Криницький. Фото: Суспільне Тернопіль
Приїхала попрощатися з Олександром Венгриновичем і народна артистка України Ольга Бенч.
“Відродження лемківського духу в цілісному організмі України почалося саме з Тернополя. Тому що Тернопіль в особі Венгриновича шукав ті осередки лемків, які були розкидані після 1945 року по різних регіонах України. Мало ми знали про східну Україну, де там є лемки. І саме ті села на Луганщині, Донеччині, Дніпропетровщині, Кіровоградщині, Херсонщині, коли почули його палке слово про лемків — вони почали воскресати”.
Ольга Бенч. Фото: Суспільне Тернопіль
Проводжали Олександра Венгриновича гімном Лемківщини — піснею “Гори наші Карпати”.
Похорон Олександра Венгриновича. Фото: Суспільне Тернопіль
Поховали громадського діяча на Микулинецькому кладовищі в родинному гробівці поруч з дружиною Меланією.
Олександр Венгринович народився 23 листопада 1939 року на Лемківщині, в місті Криниця Краківського воєводства. Восени 1945 року його з сім’єю депортували. З Польщі на похорон приїхав його друг Владислав Криницький.
“Олесь до кожної людини, яку знав і не знав, приходив і завжди посміхався, казав добре слово. А нашим лемкам, яким присвятив свою душу, був глибоко відданим, жив цим. Це був його сенс життя — відродити Лемківщину, щоб її культура не зникла”.
Владислав Криницький. Фото: Суспільне Тернопіль
Окрім того, що Олександр Венгринович понад 30 років очолював Тернопільське обласне товариство “Лемківщина” та більш ніж 20 — всеукраїнське, він був членом президії Світової федерації українських лемківських об’єднань. Помер у віці 84 років. В Олександра Венгриновича залишилося троє синів, шестеро внуків і двоє правнуків.
“Ми будемо його пам’ятати і продовжувати творити добрі справи для нашої лемківської громади“, — сказав його син Юрій.
Юрій Венгринович. Фото: Суспільне Тернопіль
“Кажуть, що немає незамінних людей. А я так стою і думаю, є. Він був не просто лемком, не просто людиною, яка організовувала, не просто багаторічним головою Всеукраїнського товариства, він був дійсно поводирем. Ми були дуже впевнені в собі, бо знали, що є Венгринович, який все завжди організує, який зробить все якнайкраще, бо в нього було дуже велике лемківське серце. Він своїм життям показував, як треба любити Лемківщину, як шанувати традиції”, — розповіла директорка музейного комплексу «Лемківське село» Віра Дудар.
Родинний гробівець Венгриновичів. Фото: Суспільне Тернопіль
“Ради його пам’яті, ради його імені, ради всіх лемків, які пішли в засвіти, ми мусимо тримати ту лемківську ниву, йти впевнено по ній. А вони на нас будуть споглядати з тих лемківських бескидів, будуть тримати наше лемківське небо над нами”, — каже Віра Дудар.
Директорка музейного комплексу “Лемківське село” Віра Дудар. Фото: Суспільне Тернопіль
