Тернополянин Юрій Кулик — водій проєкту “На щиті”. Чоловік повертає додому загиблих захисників та захисниць. За словами волонтера, найважче в цій роботі — розмови із рідними загиблих, повідомляє Суспільне
“Автомобіль “Сільвер” працює, як черговий транспорт по Тернополю та Заходу України. Це може бути 20 кілометрів, може бути 700 кілометрів, але дай Боже, щоб ця машина не мала роботи”.
Юрій Кулик, волонтер проєкту “На щиті”. Суспільне Тернопіль
Юрій Кулик розповів, що волонтерить з 2014 року. А з початком повномасштабної російсько-української війни чоловік вирішив долучитися до проєкту “На щиті”.
Водій проєкту “На щиті”. Суспільне Тернопіль
“Важливість цієї місії — гідно вшанувати наших загиблих Героїв, а також я займаюся комунікацією, то розумію, що моя місія — проінформувати людей про цю важливість та розуміння, як потрібно вшановувати наших бійців. Ми завжди кажемо, що це дуже просто — зупинись і вшануй. За 9 місяців роботи ми напрацювали стандарти, наприклад, шикування колони, прапори чіпляємо, подивилися, що інші області роблять. Також налагодили комунікацію з тернополянами та жителями області, які виходять до дороги, коли їде колона гідно проведять Героя в останню путь” .
Похоронний кортеж проїжджає вулицями Тернополя. Суспільне Тернопіль
Учні проводжають полеглого бійця у Тернополі. Суспільне Тернопіль
За словами Юрія Кулика, попри те, що долають тисячі кілометрів, найважче для волонтерів — розмови з рідними загиблих.
“Перше, що таке згадую, коли ми везли загиблого у Великогаївську громаду і я зрозумів, що це хлопець з яким ми в дитинстві гралися. Стояв його брат близнюк і це стало для мене потрясінням. А ще найважче, коли їдеш в машині, а з тобою сідає мама чи дружина і питає: “Як мені пережити це все?”. Я не психолог, але пробую говорити, але це “Як пережити?” — найважче”. Я плачу, так. Я всім кажу. Є таке, бо не можна все тримати в собі”.
