Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянула касаційні скарги захисників засуджених Артура Г. і Валерія М. на вирок Бучацького районного суду від 6 березня 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2023 року.
Як встановлено судами, на початку вересня 2021 року Артур Г. у соціальній мережі “Фейсбук” познайомився із потерпілої К. Під час спілкування 29-річний чоловік попросив дівчину надіслати йому інтимні фотографії, що вона і зробила. Та коли вони посварились і К. попросила видалити її фотографії, Артур Г. у месенджері “Фейсбука” надіслав їй повідомлення з погрозою викласти фотографії в мережі Інтернет і надіслати рідним. За мовчання вимагав перерахувати на вказаний рахунок банківської картки 1 тис. 500 грн. Свої злочинні дії обвинувачений продовжував чинити і в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України із 24 лютого 2022 року. Внаслідок систематичних погроз потерпіла з середини жовтня 2021 року до початку квітня 2022 року перерахувала Артурові Г. 16 тис. 900 грн.
Крім того, у квітні 2022 року Артур Г. вступив у злочинну змову з раніше неодноразово судимим Валерієм М., і останній зателефонував до потерпілої з пропозицією змусити Артура Г. витерти всі фотографії. За цю послугу дівчина повинна перерахувати на банківську картку 2 тис. 500 грн. Зрозумівши, що з неї і надалі вимагатимуть кошти, К. звернулась до правоохоронних органів.
21 квітня 2022 року під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії потерпіла передала Валерію М. 2 тис. 500 грн, а Артур Г. при ній витер зі свого телефону фотознімки. Після цього засуджених затримали правоохоронці.
Вироком Бучацького районного суду від 6 березня 2023 року Артура Г. і Валерія М. визнано винуватими за ч. 4 ст. 189 КК України (вимога передачі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажав зберегти в таємниці (вимагання), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану) та призначено покарання відповідно 7 років і 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна. Слід зазначити, що Валерію М. на підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
До відома: ч. 4 ст. 189 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, захисники засуджених подали касаційні скарги. При цьому адвокат Артура Г. просив змінити вирок та ухвалу апеляційного суду та, застосувавши до його підзахисного положення статей 69 та 75 КК України, звільнити Артура Г. від відбування покарання.
Натомість захисник Валерія М. просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Уважав, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
За результатом касаційного розгляду Верховний Суд прийшов до переконання, що вирок районного суду та ухвала апеляційного суду винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а призначені виді розмір покарання відповідали принципам індивідуалізації та справедливості, необхідні і достатні для виправлення Валерія М. та Артура Г. й підстав для пом’якшення останньому покарання із застосуванням положень статей 69, 75 КК України в межах доводів касаційної скарги не встановлено.
Щодо касаційної скарги захисника Валерія М., то винуватість засуджених доведено письмовими докази, зокрема відомостями, які містились у протоколах за результатами проведених негласних слідчих розшукових дій; а також показаннями потерпілої та свідків.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд касаційні скарги сторони захисту в інтересах засуджених Артура Г. та Валерія М. залишив без задоволення, а вирок Бучацького районного суду від 6 березня 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2023 року – без змін.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
