Дослідник з Тернопільщини Руслан Підставка показав ікону, яку найімовірніше вишила в тюрмі, 76 років тому тоді ще 19-річна жителька Збаразької громади Любов Гвязда.
“Вертикальний напис у лівій частині ікони дає нам її назву «Мати Божа неустанної помочі», а порушення симетрії, не дуже властивий матеріал, на якому важко було добре порахувати «хрестики», та скромність гами кольорів ниток свідчить, напевно, про екстремальні умови, власне, самого процесу вишивання.?! Це наше припущення може підтвердити і вишитий під іконою напис: «Пам’ятка із тернопільської тюрми 1948-1949 рр.». Через те, можна припустити, що ікона вишивалася під час перебування молодої дівчини (у старших і досвідчених вишивальниць «око вже набите» і вони інтуїтивно відчувають симетрію навіть не на полотні чи мішковині) у згаданій тюрмі. Знаючи історії багатьох наших фігурантів, логічним виглядатиме припущення, що дівчина, або перебувала під слідством, або чекала «етапування далі» на Схід.?! В більшості пересильних тюрем умови були не настільки жорстокі, як у СІЗО, чи «критих зонах», тому передати «незаборонені речі» (як наприклад, їжа, одяг, полотно, нитки) було, напевно, можна.?! Роки, зазначені в написі, свідчать про те, що слідство було завершене за два роки (1948-1949) і, скоріш за все, «за недоведеністю складу злочину», бо в іншому випадку було б заслання, позбавлення прав і таке інше”, – відзначив Руслан Підставка, географ, краєзнавець, дослідник історико-архітектурної спадщини.
За словами дослідника, враховуючи всі вище наведені ознаки, на роль «ув’язненої вишивальниці» найбільше підходить уродженка села Н. Луб’янки Збаразької громади Гвязда Любов Григорівна, пишуть Тернополяни.
“Книга пам’яті Збаразького району «Реабілітовані історією» наводить про неї такі дані: 1929 р.н., освіта 9 кл. Навчалася в медичній школі в м. Львів. Підтримувала зв’язок з ОУН. Заарештована 08.07.1948 р. Збаразьким РВ МДБ. Звільнена 18.06.1949 р. через недоведеність вини. Проживає в Молдові.*». Ніби, все відповідає нашим припущенням, але вирішальне слова за місцевими краєзнавцями і родиною”, – наглосив пан Руслан.
