У березневому номері журналу «Коментарі» прочитала статтю про те, як наповнюють свої ряди регіонали на Тернопільщині, зокрема в Заліщиках. Правду кажучи, мене вразила громадянська відвертість деяких краян, бо склалося враження, що місцеві владці нагнали такого страху на людей, що ті навіть власної тіні бояться (так, у дійсності, і є). Отже, не все так погано, як кажуть, у нашому домі, ще не всі є прирученими і, що важливо, заперечується думка про нібито байдужу, глуху й сліпу до всього, що відбувається, місцеву інтелігенцію. Напевно, що прийшов той час, коли світ має взнати про місто абсурду під назвою Заліщики, адже, без сумніву, наше містечко є мікромоделлю всієї України і що відбувається у нас, відбувається в тих чи інших проявах повсюди в нашій державі. Що ж до місцевих ЗМІ, то звертатися до них нема смислу: вони щономера щедро розсипаються у похвалах вищій та місцевій владам, про критичну й принципову громадянську думку тут давно забули.
Те, що відбувається в Заліщиках, невеликому районому центрі Тернопільщини, можна чітко виразити двома словами – регіоналівський бєспрєдєл. Такого не було ще за всі попередні 20 років незалежності. А почалося все з того, як минулого літа, в День Конституції, головою РДА був представлений Барчук О. О., колишній (до часів Кучми) керівник Заліщицького РВВС. Своїм першим заступником він обрав Кобіса С. В., що за часів Кучми керував районом на посаді голови. Колишня спільна бізнесова діяльність цих двох партійних мужів місцевого масштабу – це тема окремої публікації. Чи не кожен у місті й районі знає, що означає вислів «Кобісівська-Барчуківка», як «розвивався» бізнес цих двох людей у кучмівські часи. Камінь на камені не лишили і з приходом помаранчевої влади втекли до Києва: підкоряти велике місто. Тепер повернулися, аби, як самі кажуть, «навести порядок», бо все у них, у регіоналів, — «для людей».
«Наведення порядку» нова-стара партійна команда почала із зачисток – грубих пертурбацій у різних сферах, структурах, організаціях, навчальних завладах. Людей міняли, вибачте за пряме порівняння, як шкарпетки, не беручи до уваги їхні моральні та професійні якості, відданість своїй справі, патріотизм. Натомість основні й обов’язкові умови для працевлаштування – членство в партії регіонів, беззаперечне підкорення, поклоніння, служивість. А ще кумівство, явище, що було породжене Кучмою, потім міцно вкорінилось за Ющенка, а тепер набрало нових обертів при Януковичеві. Тобто ти можеш бути повним непрофесіоналом, не вмієш і два слова докупи зв’язати (сам Барчук О.О., до речі, теж більше мовчить, ніж говорить, зате всякі безглузді байки плете його перший заступник), проте ти вірний служака і тому ти при посаді. Через це з’явилися й місцеві тушки. Той самий Войчишин Б., коли з’явилася стаття в «Коментарях», він за вказівкою згори, обійшов усі кіоски, місця, де продається преса, і викупив усі номери. Таким чином, статтю не скільки встигли прочитати, скільки передавали з уст в уста. Отож такі, як Войчишин Б. та йому подібні, аби здобути посаду собі чи своїм рідним, швидко перекочували в регіональний табір. Особливо скандально-резонансними були події напередодні початку навчального року, коли Барчук О. О. звільнив з посад директорів усіх трьох шкіл міста, не маючи на те жодних підстав, грубо порушуючи закон, адже адміністрація не повинна втручатися в освітні справи, це прерогатива відділу з питань освіти та районної ради. До цього протягом літа велася бруднапідготовча робота: здійснювався тиск на директорів (усі представники опозиційних партій), залякування, шантажування криміналом. Як результат, люди морально не витримали і написали заяви про звільнення за особистим бажанням.
Що ж до того, як «багато зробив Барчук О.О., перебуваючи малий термін на посаді голови» (це зі слів Войчишина Б.), то оцініть самі: директорам двох провідних шкіл міста він призначив дружину Войчишина Б. та свою родичку Хребтак, людину пенсійного віку, що не орієнтується в ІТ, а школа спеціалізована, з поглибленим вивченням ІТ. Не знає комп’ютера і завуч початкових класів Чорна. Обидві керують школою методом приносів і доносів. Багато батьків учнів цієї школи обурюються тим, як докорінно в гірший бік змінились справи в ній після того, як Барчук О.О. поміняв директорів. Та це його не хвилює, бо тепер переважна більшість вчительських кадрів, залежних від директора, поповнять лави місцевого осередку регіоналів і забезпечуватимуть йому перемогу на виборах. Варто сказати, що з директорами інших шкіл району велися співбесіди, наслідком чого стало те, що більше 90% директорів шкіл стали членами партії регіонів. Аналогічна ситуація сталась і в охороні здоров’я, коли відповідний тиск був здійснений на головного лікаря районної лікарні, а на його місце призначено в. о. тушку, що має членських квитків різних політичних партій більше, напевно, ніж пальців на обох руках. Грубі зміни стались і в культурі. Між усіма силовими структурами в місті та районі – кругова порука, тому простій людині ніде шукати правди. А як модерно будує тепер свій бізнес очільник району! Під вивіскою «переведення медицини, культури) на альтернативні види опалення» створюються умови для буквального викручування рук підприємцям, орендарям земельних паїв інші, котрі повинні своїм коштом купити та обладнати відповідні котельні, а голова адміністрації через підставних осіб оформив підприємство, яке володіє чи взяло в оренду такі котельні та надає послуги, дорожчі за оплату газу. Слід зауважити також, що ці котельні споруджувалися і тепер діють без будь-якої документації, що свідчить про серйозну корупційну схему. Маємо ми і своїх мажорів. Напередодні Великодня син Барчука О.О. з Кº жорстоко побив місцевого підприємця та його родича: один з потерпілих потрапив до реанімації. А два роки тому в Інтернеті вигулькнула інформація про те, що син вище згадуваної родички Барчука Хребтак, незмінний при всіх владах працівник Генеральної прокуратури, по дорозі з Чернівців до Заліщик збив насмерть людину. Інформація як з’явилась, так швидко і зникла, справу зам’яли.
Найогидніше, на мій погляд, у поведінці представників нашої місцевої влади є те, що ці особи лукаво називають себе патріотами, вони – як ті установ бюджетної сфери (закладів освіти, вовки в овечих шкурах, грають на людських почуттях, свідомості. Вони нібито не відгороджуються від людей, відзначають з ними і свято УПА, і День Соборності, і вшановують пам’ять героїв Крут та жертв голодомору й політичних репресій, і саме це замилює очі багатьом. Дехто не усвідомлює, що під маскою награного патріотизму ховається людиноненависницька ідеологія. Недарма Барчук О.О. майже ніколи не дивиться людям в очі. У нього два прізвиська – Папа і Той, що дивиться вниз.
Висновок такий: до тих пір, поки такі люди, як Барчук О.О., Кобіс С.В. та їм подібні, будуть залишатися на державних керівних посадах, а всі інші будуть затулятися вухами, як слони у спеку, ми ніколи не побудуємо громадянського суспільства.
Жителька м. Заліщики.
