На початку лютого Міністерство охорони здоров’я звільнило Валерія Іваненко з займаної посади голови правління ДАК “Укрмедпром”. Саме в період його керівництва компанією з її складу були виведені значні активи на користь вузького кола пов’язаних осіб, в тому числі був рейдерськи захоплено інсуліновий завод “Індар”.
Питання про зв’язок чиновника з рейдерами піднімався неодноразово, але придбав особливу актуальність в листопаді минулого року, коли в Генеральну прокуратуру надійшов лист з документами: понятійним угодою колишнього керівника ДАК з якимсь бізнесменом Ігорем Сало, де Валерій Іваненко бере на себе зобов’язання передати державне майно за винагороду Ігорю Сало. Не зважаючи на скандал, МОЗ не поспішав вживати заходів щодо керівництва “Укрмедпрому” і зробив це тільки після того, як 31 січня Київський апеляційний господарський суд підтримав суд першої інстанції в тому, що “Індар” відчужений незаконно і підлягає поверненню, а саме підприємство за сім місяців захоплення втратило всі зовнішні ринки, а також біліше третини внутрішнього ринку і практично зупинило свою роботу. По суті, “Індар” став єдиним підприємством з цілого ряду захоплених підприємств “Укрмедпрому”, яке юридично вдалося повернути державі після довгих судових тяжб, при цьому питання про відновлення роботи підприємства, як доля самого колишнього керівництва ДАК “Укрмедпром” залишається відкритим.
Найцікавіше, що не дивлячись на кричущу ситуацію на практиці “віз і нині там”. Рейдери досі керують стратегічним підприємством. Очевидно, що Кононенко Е.С. який, до цього вдало збанкрутував “Здоров’я народу” і “ГНЦЛС” раніше входять ДАК “Укрмедпром”, намагається провести схожу операцію і з “Індаром” і остаточно добити завод затягує час. Чому так відбувається і держава не поспішає вступати в свої права?
Зовні все виглядає так, ніби чиновники хочуть дотримати всі процедури. Повинно бути відкрито виконавче провадження, відповідачам надано право на добровільне виконання судового рішення протягом певного терміну і тільки потім можна “виселяти” загарбників примусово. З іншого боку, самі рейдери не дуже дбали про процедури, коли в ніч на 8 липня минулого року увірвалися на територію “Індару” з правоохоронцями і захопили завод.
“Рішення вже набрало чинності. Але є один момент. Якщо друга сторона подала касаційну скаргу – вищий господарський суд може зупинити виконання”, – говорить голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, народний депутат Сергій Ківалов.
З одного боку, логічно почекати і подивитися, на чию сторону схилиться феміда на вищому рівні. У той же час, Ківалов сильно сумнівається в тому, що касаційна скарга буде розглянута, і тим більше задоволена. “Навряд чи це відбудеться, тому що держава вже встановило, що це підприємство повинно бути в держвласності. Це прибуткове підприємство – з якого дива ми повинні його віддавати в комерційну структуру? Що нам, бюджет не потрібно поповнювати?” – Задає риторичне питання депутат.
Схожої ж думки дотримується і заступник голови тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з розслідування ситуації, яка склалася навколо заводу “Індар”, народний депутат Володимир Карпук. “Затягування робиться, щоб якусь документацію знищити, якусь привести у відповідність – загалом, сховати кінці у воду. Загальновідомо, як це робиться. Якісь активи перевести, якісь ще речі вивезти з заводу”, – вважає нардеп.
Карпук побоюється, що зволікання може призвести до ситуації, коли повертати державі буде вже нічого, завод буде вже не в змозі відновити роботу. Кілька днів тому ТСК звернулася в Мін’юст із проханням прискорити роботу виконавчої служби. Відповідь має прийти протягом 10 днів. За цей час загарбники, які бачать, що обставини склалися не на їх користь, можуть встигнути дуже багато.
Очевидно, щоб уникнути нових проблем, керівництво заводу має помінятися негайно. Самопоставлений керівник Євген Кононенко не може перебувати на підприємстві весь цей час – в ідеалі, його повинен замінити призначений державою і керував заводом з моменту його заснування професор Олексій Лазарєв.
“Колишній директор повинен повернутися сам на завод і продовжувати працювати”, – вважає Ківалов. Дійсно, за час керівництва Лазарева підприємство налагодило повний цикл виробництва вітчизняних інсулінів, стало одним з чотирьох світових виробників інсулінової субстанції, уклало довгостроковий контракт на поставки продукції з наступною передачею технологій виробництва з Бразилією. “У нашій країні контроль якості в фармацевтиці не поступається Європі” зазначає президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості Валерій Печаєв. Він також вважає, що Лазарєв і його команда як ніхто інший здатні відновити завод, повернути його на колишні позиції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Професора завжди поважали колеги і партнери, і хто, якщо не він, здатний в найкоротші терміни зібрати знову на заводі трудовий колектив, ключових фахівців, які були звільнені рейдерами без пояснення причин?
“Якщо на чолі компанії стане нова людина, він буде не знайомий з колишнім колективом, і переконати вчених повернутися може бути дуже непросто, до того ж, йому потрібно буде додатковий час, щоб увійти в курс справ, і вже точно навряд чи він зможе поєднати наукове керівництво та управління економічними процесами, що так успішно вдавалося професору Лазареву всі ці роки. Така людина схожа смарагду, вкрай рідкісне явище в нашій науці, як правильно зазначив нещодавно народний депутат Вадим Колесніченко.
Діяти треба швидко. Чим більше зволікання чиновників, тим більше можливостей у тих, кому невигідно відновлення нормальної роботи “Індару”. Якщо не поспішити, Україна ризикує замість прибуткового унікального підприємства залишитися ні з чим. У виграші ж залишаться транснаціональні корпорації, які давно прагнуть прибрати до рук український ринок і знищити незговірливого конкурента. Не виключено, що саме на користь однієї з таких компаній грали рейдери з “Індару”, що ховаються за фірмою, зареєстрованою в офшорі Беліз.
Gazeta.ua
