У 80-х роках XIX ст. на Херсонщині з’являються перші українські гуртки земських діячів і письменників, котрі щоденною просвітницькою роботою згуртовують біля себе віддану українській ідеї молодь.
Земство і народницькі ідеали
Поява української громади в Херсоні нерозривно пов’язана з діяльністю Херсонського земства. У політичних умовах 1880-х років службова діяльність у земстві надавала можливість представникам української інтелігенції легально реалізувати свої народницькі ідеали на практиці. Тому херсонські громадівці намагались використати новостворену земську статистичну службу для згуртування українських діячів. Статистичні дослідження розглядалися як важливий інструмент для вивчення народних потреб і слугували легальним засобом тиску на владу.
На початку 1885 року до Херсона з Єлисаветграда (нині Кіровоград) було заслано членів українофільського гуртка, що існував при Єлисаветградському земстві. Сюди переїхали Олександр та Софія Русова, Феофан Василевський з майбутньою дружиною Дніпровою Чайкою, Дмитро та Олена Марковичі, Андрій Грабенко-Конощенко, Борис Грінченко та ін. Всі вони працювали в губернському земстві і створили перший Херсонський український гурток. Діяльність гуртка була недовгою, але результативною – не зважаючи на цензурні бар’єри і заборону української мови видано (за винятком «небезпечних» творів) альманах «Степ» та «Збірник драматичних творів І.Карпенко-Карого». Незважаючи на утиски й перепони, подвижники провадили широку літературно-мистецьку діяльність, організовували бібліотеки для народу, влаштовували аматорські вистави, збирали етнографічні, фольклорні, історичні, археологічні пам’ятки.
Хата для українців
4 березня 1917-го в Херсоні було отримано повідомлення про повалення царату. А 19 березня відбулися збори херсонських українців, на яких вирішили заснувати культурно-просвітно-політичне товариство «Українська хата в Херсоні». Своєю метою товариство обрало «відродження українського народу і придбання йому відповідних часу прав в Державі Російській». Головним завданням «Української Хати в Херсоні», було заснування шкіл, бібліотек, книгарень, читання просвітницьких курсів, публічних лекцій, проведення концертів та вечорів, тобто усього, що «веде до взаємного єднання окремих людей українського походження і пробудження їх національної свідомості». Серед найбільш вагомих заходів – квітнева загальноміська національна маніфестація, видання першої україномовної газети, створення української військової громади, заснування земських курсів з українознавства для вчителів тощо.
З липня по жовтень 1917 року у Херсоні відбуваються процеси політичної диференціації українського руху, створюються осередки українських соціалістичних партій (УПСР та УСДРП), які відмовляються блокуватися на перших демократичних виборах до міської Думи з позапартійним товариством «Українська Хата» і входять в єдиний соціалістичний блок, який склали партійні організації російських есерів, соціал-демократів, представники єврейських і українських соціалістичних партій та інші. В результаті перемоги цього блоку, українські соціалісти здобули 17 депутатських місць, а по окремому «українському списку» зміг пройти лише один. За таких умов «Українська Хата», як політична організація херсонського українства, швидко почала втрачати авторитет.( Відтоді минуло майже 100 років, але мало що змінилось. Й донині намагання будь-якою ціною потрапити до влади, чвари фракцій та депутатів, не дають створити єдину об’єднану українську силу, яка виведе нашу країну з економічної та політичної прірви. –Ред.)
У зв’язку з загальнодержавними політичними подіями, зокрема, відмовою Тимчасового Уряду визнати Херсонщину у складі України та германофільськими звинуваченнями на адресу діячів українського руху, серед блоку соціалістичних сил Херсону виникли серйозні розбіжності. Головні події, що обумовили подальший розвиток українського руху на Херсонщині, відбулися у Петрограді та Києві: петроградський збройний заколот та створення Ради Народних Комісарів і київське проголошення Української Народної Республіки. У Херсоні в цей час створюється Революційна Рада, яка зробила спробу об’єднати усі організації Херсона, незалежно від національної орієнтації, на єдиній платформі «політичного українства», тобто визнання влади Центральної Ради. З Одеси до Херсона на підтримку української влади прибули підрозділи гайдамацького куреня. Взагалі, впродовж 1917 – 1918 років на херсонські політичні події відчутно впливає так званий «одеський український політичний фактор». Головною ж подією українського життя цього періоду стало визнання Губерніальним з’їздом представників Рад, Земств, місцевих самоврядувань Херсонщини у складі УНР.
Реорганізація і нові часи
У січні 1918 року українська Рада військових депутатів та Совєт робітничих депутатів вирішили об’єднатися на платформі визнання Центральної Ради, а вже в лютому з’їзд переобраної Ради визнає владу РНК. На той час у місті склалась політично нестабільна ситуація. Відбувається пограбування арсеналів і військових складів, озброєння добровільних військових формувань, які підтримували різні політичні течії , чисельні обшуки, сутички і нарешті грандіозне збройне повстання херсонців проти австро-німецьких військ та погром Українського народного будинку і українського національного театру, який влаштувала Спілка фронтовиків.
На фоні таких подій відбулися загальні збори «Української Хати», на яких вирішено реорганізувати її в Херсонське товариство «Просвіта», одночасно створивши кооперативне видавниче товариство «Українська книгарня» та споживче товариство «Україна». На початку квітня 1918 року влада у Херсоні належала юридично УНР, але українські діячі зазначали, що міська Дума чинила негласний опір розвитку національної справи. Цей період в історії українського руху на Херсонщині завершується появою дуже цікавого документа – Статуту Спілки українських національних організацій Херсонського району. Ця спілка була покликана об’єднати зусилля «для захисту інтересів української національності», однак сліди її подальшої долі загубились в історії…
З початком 20-х років в історії української просвітницької діяльності настають важкі часи . Хоча Радянська влада проголосила курс на українізацію, головним для неї залишався класовий підхід. Тому «Просвіти» були замінені спочатку на «Червоні Просвіти», до яких було заборонено приймати заможних та інших «класово ворожих елементів», а потім і на Політосвіти. Відродження «Просвіти» на Херсонщині за нового часу почалося аж у 1988 році зі створення Товариства Української мови імені Тараса Шевченка, яке очолив поет Анатолій Кичинський, основу склали письменники, науковці, рухівці та члени інших демократично настроєних громадських організацій. На сьогоднішній день воно займається просвітницькою та видавничою діяльністю.
Алла Дігтяренко, Херсон
