У той час, коли патріоти на київському та місцевих Майданах виборювали іншу Україну, дехто користався моментом, щоб збагатитися. При цьому робив це цинічно, напевно, усвідомлюючи, що нічого йому за це не буде. Наш сьогоднішній «герой» – депутат Тернопільської міської ради, секретар комісії міськради з питань контролю за використанням комунального майна Віталій Дробатюк, пише Номер один
Свого часу Віталій Дробатюк, маючи серйозне положення в комунальній комісії міської ради, взяв собі в оренду приміщення комунальної, а значить, нашої з вами власності в оренду. Місце козирне – на вулиці Живова, 37 – навпроти автостанції, де колись були каси «Аерофлоту». Але цього йому виявилось замало. Чого це, подумав він, платити гроші у міську казну за оренду, якщо можна приміщення придбати та ще й дешево. Оскільки він, очевидно, добросовісний орендар, саме підприємець В. Дробатюк мав першочергове право на його викуп. 31 жовтня 2013 року депутати Тернопільської міської ради включили даний об’єкт до приватизації. І далі пішло- поїхало. Незалежний оцінщик, ліцензований управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна, провів оцінку даного об’єкта, і він потрапив до постійної комісії за використанням комунального майна. Це фактично остання інстанція перед продажем об’єкта. В комісії Віталій Дробатюк, нагадаємо, – секретар, відповідно сподівався, що за колегами-депутатами питання не стане. Воно так би й було, але… Комісія, глянувши на цифру, за якою мало продатися приміщення (а вона склала 304 488 грн. за 102,3 кв. м), була, відверто кажучи, шокована. Бо 300 доларів за квадратний метр комерційної нерухомості в такому привабливому місці – вже дуже мізерна ціна, тим більше, коли на порядку денному стоїть питання невиконання плану до міського бюджету від приватизації. Колеги-депутати з комісії попросили, щоб Дробатюк та начальник управління комунального майна Володимир Мединський підняли ціну.
Тернопільські ріелтори оцінили, вартість комерційного об’єкта у такому місці починається від однієї тисячі доларів за квадратний метр. Тобто в даному випадку комунальне майно продавалося за 30% своєї реальної вартості. Відповідно, не дивлячись навіть на те, що Дробатюк – колега-депутат, ті логічно виставили свої претензії. Чи то секретар комісії має серйозних покровителів у верхах, чи просто відчував безкарність, однак він сам призначає комісію на 28 січня. І хоча кворуму для її проведення не було, але по замовчуванні вона на папері відбулася. Ось тут почалось найцікавіше. Серед 12 членів комісії, як зазначено у першій версії протоколу, який підписав особисто секретар В. Дробатюк, було сім присутніх, отож кворум є, можна приймати рішення. Відповідно, якщо вірити цьому протоколу, всі сім присутніх позитивно проголосували за оцінку згаданого вище приміщення на вулиці Живова. Чому ж тоді вже ніхто не був проти? Виявилось, усе доволі просто. У число тих, хто на папері був присутній на комісії, а фактично його там не було, потрапив Володимир Муц. Він і першим забив на сполох. «Без мене мене одружили», – обурюється пан Володимир.
Дробатюк, очевидно, не бажаючи розголосу (адже запахло «смажений»), почав поспіхом переробляти протокол. У другій його версії замість Володимира Муца з’явився Тарас Юрик. Але, як повідомив «Номер один» пан Тарас, він теж на комісії не був, бо відстоював краще майбутнє України на київському Майдані. Коли ж наше видання почало глибше досліджувати дану тему, то виявилось, що серед семи учасників так званого засідання комунальної комісії де-факто не було і члена комісії Петра Гринчишина.
Згідно з протоколом кілька членів комісії де-юре були на ній присутні, а де-факто – ніЗгідно з протоколом кілька членів комісії де-юре були на ній присутні, а де-факто – ніЗгідно з протоколом кілька членів комісії де-юре були на ній присутні, а де-факто – ні
Більше того, на комісії, яка на папері відбулася, але якої в природі бути не мало через відсутність кворуму, окрім приміщення, яке собі «купив» Віталій Дробатюк, з’явилися ще два ласих шматки, про які більшість членів комісії взагалі не знали: на вулиці Стадниковій, 1 (площею 77,6 кв. м) – за 209 412 грн. та на проспекті Злуки, 9 (57 кв. м) – за 153 792 грн. Що цікаво, обидва ще 24 лютого 2011 року були включені в перелік об’єктів, які заборонено до продажу, однак дивним чином того ж 31 жовтня 2013 року вони несподівано з цього списку зникають. При цьому в сесійному рішенні не повідомлялося, що то за комунальні об’єкти, а лишень зазначалося, що такі-то пункти рішення 2011 року знімаються. Зауважимо, що приміщення на вулиці Стадникової належало КП «Тернопільміськліфт», а на проспекті Злуки – комунальній аптеці №100 Тернопільської обласної ради.
А між тим, фактично за кілька днів після неправомірного засідання постійної комісії ТМР, управління комунального майна швидко укладає з підприємцем Віталієм Дробатюком договір купівлі-продажу та нотаріально засвідчується ця угода. Отож можна говорити, що місто втратило від оборудки депутата Дробатюка значні кошти, які навряд чи вдасться повернути у бюджет тернопільської громади.
Що ж це робиться у комунальній комісії, коли секретар дозволяє собі підробляти протоколи, журналісти «Номер один» попросили прокоментувати її голову Олега Напору. Той сказав, що йому не відомо про засідання комісії, датованої 28 січня, бо він разом із заступником комісії у ті дні теж перебував на столичному Майдані. Водночас пан Олег додав, що розбиратиметься з цією справою і обов’язково повідомить, у чому там справа. Не відомо, чим закінчиться внутрішнє розслідування голови комісії, адже за справу взялися правоохоронні органи. За заявою Наталії Карпишин та Володимира Муца вони почали розслідування, адже якщо вищеназване підтвердиться, то за підробку документів світить кримінальна відповідальність.
КОМЕНТАР
Віталій Дробатюк
На запитання журналістів «Номер один», як так сталося, що в протоколі вказано депутатів – Юрика, Муца, Гринчишина, які були відсутні на комісії, Віталій Дробатюк відповів так: «Усі ці люди давали свої обіцянки і в телефонному режимі підтверджували, що будуть позитивно голосувати».
