Суддя Тернопільського апеляційного суду розглянув апеляційну скаргу представника Василя Д. на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2024 року.
Відповідно до матеріалів справи, у травні 2023 року Василь Д. отримав від знайомих у подарунок дві земельні ділянки площею по 0, 08 га, розташовані у с. Байківці Тернопільського району. Оскільки вартість ділянок (відповідно 19 тис. 117 грн й 343 тис. 598 грн) значно перевищувала один прожитковий мінімумів для працездатних осіб (відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” це становило 2 тис. 684 грн), Василь Д., будучи депутатом Тернопільської обласної ради, вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2024 року Василя Д. визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, – у порушенні встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ч. 1 ст. 172-5 КУпАП), і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 1 тис. 700 грн, із конфіскацією подарунків – двох земельних ділянок.
До відома: діяння, передбачене ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого подарунка.
Не погодившись із судовим рішенням, представник Василя Д. подала апеляційну скаргу і просила постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справи за відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). Мотивуючи свої вимоги, вказала, що укладені договори дарування носили фіктивний характер та були удаваними, адже Василь Д. частинами оплачував дарувальникам З. та Р. кошти за їхні ділянки. Також зазначила, що матеріали справи не містили доказів того, що Василь Д. отримав у подарунок ділянки у зв’язку із виконанням ним функцій органів місцевого самоврядування.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду суддя, проаналізувавши матеріали справи, прийшов до висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно дослідив усі обставини справи і виніс законне рішення.
Зокрема, місцевий суд правильно вказав, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 Закону України “Про запобігання корупції”, отримані подарунки:
– не відповідали загальновизнаним уявленням про гостинність;
– вартість кожної земельної ділянки перевищувала визначену законом межу, допустиму для отримання подарунка особою, яка виконувала функції місцевого самоврядування (на час скоєння адміністративного правопорушення це становило 2 тис. 684 грн);
– дарувальники не були близькими депутата.
Разом із тим, суддя апеляційного суду визнав безпідставними доводи апелянта, що укладені Василем Д. договори дарування були удаваними, оскільки політик розумів зміст укладених угод і те, що дарувальники не були близькими йому особами. Доказів визнання цих договорів недійсними чи їх розірвання сторона захисту суду не надала, що вказувало на існування презумпції правомірності правочину, а тому не було підстав уважати, що між сторонами виникли інші правовідносини.
Врахував суддя і те, що, відповідно до витягу з проколу другого пленарного засідання першої сесії Тернопільської обласної ради VII скликання від 3 грудня 2020 року, Василь Д. разом з іншими депутатами був ознайомлений з вимогами чинного антикорупційного законодавства, відповідно розумів зміст і наслідки укладених ним договорів, що вказувало на наявність умислу в його діях.
З огляду на наведене, суддя Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу Марії Д. залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Слід зазначити, що через неявку Василя Д. або його захисника судові засідання в апеляційному суді відкладались 8 разів.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
