Чи не найпрекрасніша пора року стоїть нині у природі: білопінним цвітом вкрилися сади, цвітуть нарциси й розпускаються тюльпани, зазеленів ліс. Аж не віриться, що за якусь тисячу кілометрів уже третій рік палає під ногами земля. У тому вогні гине цвіт нашої нації. 8 квітня повернувся з пекла «на щиті» ще один наш краянин — Кобильник Юрій Богданович, котрому 16 березня виповнилося 38, повідомляє Чортків Сіті.
Юрій народився у Буданові, навчався у місцевій школі та профтехучилищі. У селі славився майстром на всі руки — вмів класти камінь, плитку, добре знався на сантехніці тощо. Був добрим і привітним чоловіком. Односельці кажуть, що ніколи не міг пройти, аби не поздороватись. Особисте життя у нього не склалося, був розлучений, дітей не мав. Батько давно помер. З рідних у нього залишилися матір і дві сестри.
Фото: Білобожницька сільська рада
На затишній вулиці Липовій прикупив собі стареньку оселю. Мав багато планів щодо її ремонту, але цим планам завадила війна. У листопаді минулого року, попри поганий зір, призвали до війська. Після кількатижневої військової підготовки потрапив на фронт. Служив у гранатометному відділенні протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А 3029. У бою під Бахмутом 4 квітня цього року загинув внаслідок мінометного обстрілу. Разом з ним, розповідав один з побратимів, що приїхав на похорон, загинуло ще два воїни. Першого день перед тим поховали на Хотинщині, ще одного хоронитимуть 10 квітня у Вижницькому районі Чернівецької області…
Усе село зійшлося на похорон Героя. Школярі в голові траурної процесії несли жовто-блакитні і червоно-чорні прапори, вінки та живі квіти. На колінах прощалися з полеглим воїном односельці, котрі були не в змозі за станом здоров’я чи похилим віком прийти на похорон, коли рухалася колона головною вулицею села. Натужно били дзвони усіх трьох храмів древнього Буданова.
Фото Любомира Габруського
Відспівували мужнього військового у церкві Святої Покрови ПЦУ. Поховали на сільському кладовищі під мідні звуки Державного Гімну України і почесний військовий салют неподалік воїна-побратима Стеція Василя, померлого в одному з військових госпіталів у грудні минулого року. До слова, рідний брат Василя одружений на одній з сестер Юрія. Тож уже другу втрату на війні оплакує родина. Ще двоє військовослужбовців з Буданова вважаються безвісти пропалими. Війна триває…
