Збаражани провели в останню путь свого мужнього земляка, воїна Михайла Старошевського, який загинув на російсько-українській війні, отримавши смертельні поранення у Нью-Йорку Донецької області.
26-річний юнак, який встиг попрацювати у країнах Європи, повернувся звідти у 2019-му, щоб оберігати рідну землю від ненаситного агресивного сусіда, тому вступив на контрактну службу у 24-у окрему механізовану бригаду імені Короля Данила. Успішно оволодів необхідними навичками, мріяв стати справжнім офіцером. Розпочав службу у піхотних військах, обороняв Попасну, що на Луганщині. Під час боїв мав поранення, але після реабілітації повернувся у стрій.
За героїзм і мужність нагороджений медалями «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність», «Захиснику Вітчизни», нагрудним знаком «Хрест хоробрих». Ставши командиром відділення першого взводу протитанкових ракетних комплексів, брав участь в обороні Лисичанська, Соледару, Торецька, у визволенні Херсона, стояв на обороні Бахмута, за що нагороджений медаллю «За оборону Бахмута».
Впродовж двох холодних зимових днів сотні мешканців громади прощались із своїм Героєм у церкві Христового Воскресіння Збаража, згадували зі сльозами на очах його юні роки, навчання у першій міській школі, у місцевому коледжі, його добру і чесну, веселу натуру, притаманну правдивим хоробрим людям. А з портрета дивились на них його усміхнені очі, ніби підбадьорюючи: будьте мужні, не здавайтесь, я надихатиму вас із Небес, вестиму за собою, як Пастер. «Пастер» – це був його позивний….
Алея Героїв на центральному цвинтарі Збаража поповнилась ще одним синьо-жовтим прапором…
Немає у світі слів втіхи для згорьованої матері і батька, старших двох братів і сестри, усієї родини…
Але незламний дух героїв усіх часів, який витає над нами і вкотре кличе піднімати поламану червону калину та розвеселяти нашу славну Україну, житиме у всі віки!
