Рукописи – горять. Україна на порозі гучного архівного скандалу. Парламент може дозволити знищення документів, яким менше від шістдесяти років. Це запропонувала державна архівна служба. Та дослідники проти, мовляв, влада хоче легалізувати фальсифікацію історії. Ці документи дослідники викопали із землі.
Їх закопували і ховали в бідонах. В молочних бідонах, які мали б забезпечити їм збереженість і непроникання води.
Це різноманітні звіти та інструкції вояків УПА. Здебільшого – вкрай понищені. Раніше на них чекала б реставрація. Нині ж дослідники бояться: документам – гаплик. Бо два тижні тому Верховна Рада ухвалила в першому читанні зміни до закону про Архівний фонд.
За ним підлягають вилученню з архіву документи непоправно пошкоджені. А також ті, що не мають культурної цінності.
Володимир В’ятрович, історик, керівник центру досліджень визвольного руху:
Цим можуть скористатися власне для знищення певних документів, для вилучення цих документів з нацархіву. Законодавча нечіткість може бути тією шпаринкою, яка дозволить чинити протиправні дії.
А ще в новому законопроекті урядники проігнорували звернення дослідників, і все, що було втаємничене, так і лишили – під сімома замками.
Володимир В’ятрович, історик, керівник центру досліджень визвольного руху:
Ніхто толком не знає, що таке конфіденційна інформація, що дозволяє зараз обмежувати доступ практично до будь-якого документу, що молодший за 75 років.
Ініціатором змін до закону став Кабінет міністрів. Підготувала його Державна архівна служба. Нині у Києві дають прес-конференцію, щоб пояснити мету новацій. Обіцяють нечіткі формулювання закону розтлумачити. А надмірної закритості архівів узагалі не визнають.
Ольга Гінзбург, голова Державної архівної служби:
Архіви сьогодні в нас повністю відкриті. Ми настільки відкрилися, що якби моя воля була, то я б половину б закрила.
Бо, мовляв, з українських сховищ документів користають іноземці, що зазіхають на чуже. А таким в українських збірнях, на думку голови Держархіву – члена компартії – робити нема чого. На всі закиди істориків дає зрозуміти – це не зміни до закону погані, просто дослідники цікавляться не тим.
Ольга Гінзбург, голова Державної архівної служби:
У всіх чомусь ці репресії засіли в душі. У нас стільки цікавих матеріалів в архівах.
Засіли в душі, бо це дуже багатьох людей в Україні стосується.
Вивчайте фонди Великої Вітчизняної війни, там дуже багато цікавих речей. Там загинуло людей набагато більше.
У Берлінському архіві Штазі кипить робота – сюди надходять документи таємної поліції, що діяла в НДР майже 5 десятиліть. Дослідники розбирають мішки із паперами. Часто там – самі лише клаптики.
Далі найменші шматки намагаються з’єднати уже з допомогою комп’ютера. Тут важить колір паперу, шрифт тексту та чимало інших деталей. Після реконструкції документ стане доступним для всіх.
Йоаким Хойслер, керівник проекту віртуальної реконструкції знищених архівів Штазі:
Це було рішення німецького парламенту – зробити всі архіви Штазі прилюдними. І жоден документ не може бути Знищений, щоб ми могли аналізувати свою історію. Тож не може бути мови про якісь вилучення документів.
Нині зміни до закону у парламенті пройшли лише перше читання. У Комітеті культури й духовності, який курує цей закон, обіцяють: до другого читання спробують вади усунути. разом із нормою про конфіденційну інформацію.
Володимир Яворівський, народний депутат України, фракція БЮТ-Батьківщина:
Я не думаю, що нам вдасться провести тезу про те, що всі абсолютно документи можуть бути відкритими. Якась все-таки невеличка кількість має залишатися. Але це має бути виняток із правила.
У центрі визвольного руху мають справу із документами, що під заборону оприлюднення чи знищення ризикують потрапити першими. Тож нині оцифровують усе, що вже відреставрували. Ба більше – свою базу планують викласти у вільному доступі.
