Роман Росіцький – педагог-організатор ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 у місті Зборів. Розповідає, вчився у 3-х школах та пригадує, що вчителі були різні – добрі, і не дуже. Зізнається, думки бути і самому вчителем – лякався, але так сталось, що сам вчителює вже 31-й рік.
Перші три роки після університету працював у селах, після цього опинився у Зборові, у першій школі, де працює і досі. Хоча, у дитинстві не дуже уявляв себе по інший бік класу. Закінчував школу Роман у 90-му році, ще за часів Союзу і зауважує, й сам був «продуктом» тієї системи, Т1
Здебільшого тому, що майже не було доступу до інформації. Тому, згадує педагог, у дитинстві відчував внутрішній конфлікт.
За 30 років багато змінилося, ми майже не обмежені у доступі до інформації зараз. Але діти, зауважує пан Роман, і тоді, і зараз – вони цікавляться світом і тим, що відбувається навколо, і це, переконаний – добре.
30 років має пан Роман не тільки вчительського стажу, але і подружнього досвіду. Його дружина – пані Ірина теж присвятила своє життя вчителюванню. Вона працює заступницею директора із виховної роботи ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 м. Зборів.
Розповідає, з чоловіком познайомилися в університеті, навчалися разом та одружилися.
Зараз, у час карантину, перед освітою постали нові виклики. Пан Роман переконаний, дистанційні уроки – це вбивство школи, вбивство освіти. Каже, що в такий спосіб ми повертаємось до часів, коли школа буде для тих, кому вона потрібна насправді.
Тому, подружжя переконане, важливо зберегти двері школи відкритими для дітей. Пані Ірина ж зазначає, що колись доводилось просити дітей приходити до школи, а тепер вони самі просяться. Зараз, каже, стало цікавіше.
За роки вчителювання у героїв нашого сюжету назбиралося багато цікавих історій. За час перерви знімальна група не встигла розпитати все, та частину досвіду і знань вони розказали у своїх книжках – “Гумор та приколи сучасної школи”, “Шкільні свята і будні”.
