Ще не добігши кінця, 2013 рік побив усі відносні та абсолютні рекорди за кількістю протестів проти свавілля та бездіяльності правоохоронних органів в Україні. Про це свідчать дані моніторингу протестів, репресій і поступок Центру дослідження суспільства за січень-вересень 2013 року.Уже за перші дев’ять місяців 2013 року було зафіксовано 333 протестні події, які піднімали питання свавілля або бездіяльності правоохоронних органів, і склали 12% від усіх протестних подій за цей період. Подібних спалахів невдоволення правоохоронною системою країни навіть близько не спостерігалося у попередні роки. Така кількість протестів уже на 25% більше ніж за весь попередній 2012 рік і в кілька разів більше, ніж у 2010 та 2011 роках.
Основна хвиля невдоволення припадає на липень поточного року, коли правоохоронні органи критикувалися на кожній третій вуличній акції в Україні. Причиною вибуху активності стали події у Врадіївці Миколаївської області, де двох міліціонерів підозрювали у побитті та зґвалтуванні місцевої мешканки. Попередні хвилі подібних протестів були вдвічі менші – приводом для них були смерть студента Ігоря Індило у київському відділку (червень 2010), затримання активістів праворадикальних організації у зв’язку з знищенням пам’ятника Леніну у Запоріжжі (січень 2011), зґвалтування та вбивство мешканки Миколаєва Оксани Макар (березень 2012).
У 2013 році відбулася ще одна суттєва хвиля протестів проти (без)діяльності правоохоронних органів, яка стала більшою за ті, що спостерігалися у попередні роки. У вересні 2013 року у багатьох містах України журналісти та громадські активісти висловили протест проти бездіяльності правоохоронців у розслідуванні справи та пошуку замовників вбивства Георгія Гонгадзе. Також у різних містах відбулися протести проти ситуації з українськими рибалками, які зазнали нападу з боку російських прикордонників у Азовському морі.
Систематичні дані моніторингу свідчать, що створений засобами масової інформації образ агресивно налаштованої групи, яка штурмує міліцейські відділки, не відповідає дійсності переважної більшості протестів. Навпаки, виступаючи проти бездіяльності або свавілля правоохоронців, українці рідше вдаються до конфронтаційної чи насильницької тактики. Так з початку 2013 року лише 4% цих протестів мали насильницький характер – у порівнянні із 7% протестів загалом. І лише у 15% випадків протестувальники вдавалися до ненасильницької, але конфронтаційної тактики – у порівнянні з 19% загалом. Також під час виступів проти бездіяльності або свавілля правоохоронців у 2013 році рідше пошкоджувалось майно – лише у 4% акцій проти 6% серед усіх протестів загалом. При цьому в середньому 17 зі 100 таких протестів зазнавали репресивних негативних реакцій з боку влади.
|
Рік
|
Кількість протестів через свавілля або бездіяльність правоохоронних органів
|
Від усіх протестів за період
|
Частка насильницьких подій серед таких протестів
|
Кількість негативних реакцій (на 100 протестів)
|
|
2010
|
74
|
3%
|
7%
|
26
|
|
2011
|
127
|
6%
|
2%
|
9
|
|
2012
|
267
|
7%
|
1%
|
16
|
|
Січень-вересень 2013
|
333
|
12%
|
4%
|
17
|
ДОВІДКОВО:
Моніторинг протестів, репресій і поступок проводиться Центром дослідження суспільства з жовтня 2009 року. Це унікальний проект з систематичного збору інформації про всі (незалежно від тематики та чисельності) протести, репресії та поступки у відповідь на протести, що відбуваються в реальному часі на всій території України на основі моніторингу більше 190 національних, обласних і активістських веб-медіа. Метою даного проекту є об’єктивне вивчення протестної активності та суспільних рухів в Україні і доведення до відома широкої громадськості цієї інформації з метою захисту права на мирні зібрання та привернення уваги до низових соціально-економічних протестних ініціатив.
Джерело: http://trprg.blogspot.com/
