Колоритну жінку Ніну Михайлівну візуально знали багато тернополян – но я не про неї…
В восьмидисятих по нашому місту ходила така . її називали – Леся з Білої… вона була вдіта в поганенькому одязі… одне що її виділяло серед тернополян – це повязка дружинника, пише Віктор Мадрі у соцгрупі Від Тернополі і до Тернополя.
Гармошка через плече і часом вона мала жезл працівника ГАИ… так як моя робота повязана з транспортом то я мав декілька нюансів з цією жінкою..
Вперше з нею візуально я познайомився коли вона якусь ( прилічну даму ) в мене в салоні обчихвостила матами біля 6-го магазину… потім був випадок що я став на перерву і вертаючись від диспетчера на вул. Миру до тролейбуса – (тоді 5-тий маршрут тролейбуса ставав на перерву на вул Миру ) не побачив свого салону – стільки пилюки було що словами непередати…
Її слова були такі – шофер я вам поприбирала в салоні – дайте 20 копійок на пиво… і третій трафунок лишився в памяті як вона біля політеху ругулірувала рух…
Хочу сказати одне – ми повинні памятати таких мешканців нашого міста і рахую що з повагою відноситись до них…
Автор: Віктор Мадрі
