240 годин робіт і 50 тисяч гривень штрафу призначив суд дволикому Янусу з Почаєва
Після 20 років спільного життя Оксана вже й не пригадає, коли чоловік уперше образив її зневажливим словом. А невдовзі ще й підняв руку. Проте вона стерпіла і вперше, і вдруге, і ще енну кількість разів. Терпіла, адже щиро вірила: якщо в хаті буде затишно, діти – здорові та доглянуті, а стіл заставлений всілякими наїдками, у Степана зникне привід хоча б у чомусь дорікнути дружині, і він знову почне її кохати, як колись. Натомість чоловік почав ревнувати і ще більше ображати її.
На початку грудня 2019-го ситуація загострилась. Якось уночі на той час уже колишній чоловік знову побив Оксану. У розпачі жінка зібрала деякі речі та з трьома маленькими дітьми втекла від нього.
«Дядько дозволив мені поселитися з дітьми у хаті нашої покійної бабусі. Перші дні чоловік приїжджав до брами, спілкувався з дітьми, – розповіла потерпіла у Кременецькому районному суді. – За день до свята Миколая привіз їм подарунки. А майже опівночі 19 грудня 2019 року знову приїхав… Ми вже лягли спати: сини вдвох на одному ліжку, а я годувала грудьми – на другому, аж раптом хтось постукав у двері. Діти визирнули у вікно, побачили тата і відчинили.
Ще перед цим він ходив попід вікнами і світив ліхтариком. Отож зайшов до хати. Діти почали тішитись подарунками. Я не піднімалася з ліжка, хотіла, щоби донька заснула. Раптом він увірвався до мене і вдарив кулаком по голові, потім ще і ще. Розсік брову, вибив зуб. Я лежала вся закривавлена, одяг дочки-немовляти і все ліжко – у крові. Сини бачили, як чоловік бив мене. Від болю і шоку я ридала, тож чоловік забрався і пішов».
Усю ніч перелякана Оксана прислуховувалась до кожного шурхоту за вікном. Під ранок вона зателефонувала на «гарячу лінію» для жертв від домашнього насильства. Потім, за їхньою порадою, мобільним телефоном сфотографувала своє все у синцях обличчя та вибитий зуб і відправила жахливі кадри батькам та декому із рідних. Чи не першою відгукнулася хресна мати та наполягла, аби жінка викликала «швидку» та поліцію, а потому негайно з дітьми приїхала до неї у Тернопіль. Водночас приїхав батько та морально підтримав дочку, поки її оглядала лікарка, допитував поліцейський, а потім ще завіз до судового медексперта зафіксувати побої.
Тим часом чоловік, певно, схаменувшись після влаштованого нічного жаху, вранці зателефонував до колишньої дружини і, ніби нічого не трапилось, запропонував завезти синів: молодшого – до садочка, а старшого – до школи. Оксана відмовила, сказала, що у неї сильно болить голова, тож діти будуть з нею. Насправді жінка з трьома дітьми вже прямувала до Тернополя, старша дочка на той час уже мешкала окремо.
Місяць жінка пролежала в одній із лікарень обласного центру, дітей доглядала її хресна. Тим часом Степан зачаївся, мов щур у норі. А коли дізнався про подану дружиною заяву щодо побиття, намагався піддобрятись, просив не робити розголосу і забрати заяву. Оксана категорично відмовилась.
І от нарешті кримінальне провадження потрапило на розгляд суду. Чоловік і тут не міг заспокоїтись: свою вину категорично заперечив, не з’являвся на судові засідання, постійно щось вигадував, казав, що зуб у колишньої дружини випав сам, бо вже давно болів, а синці та ушкодження вона нанесла собі сама, аби його оговорити, оскільки вони судяться щодо місця проживання дітей.
Натомість потерпіла відверто розповіла, що колишнього чоловіка декілька разів поспіль обирали депутатом сільської ради, в односельців Степан користувався авторитетом, однак вдома він поводився агресивно, при дітях принижував дружину, неодноразово й нецензурно ображав.
Крім того, через велику різницю у віці – 16 років – Степан завжди безпідставно її ревнував, але поки була молодшою – терпіла. Тим більше, що спочатку чоловік працював водієм, потім відкрив автозаправку, відтак зайнятий роботою, додому приходив лише ввечері. Згодом ще й почав обробляти паї. Однак поступово справи почали занепадати й останніми роками він сидів без роботи, перебивався підробітками й поступово розпродаючи свою техніку. Проте коли дружина запропонувала піти на роботу, не пустив ще й сусідам казав, що вона гуляє.
«Поки я була молода-зелена, все терпіла, звикла до його агресії. Але коли ситуація перейшла всі межі, не стало сил терпіти. Та ще коли бачиш, що в інших людей не так, як у нас. Це було справжнє пекло», – сказала потерпіла у суді.
Відтак Кременецький районний суд визнав Степана винуватим в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (ч.2 ст. 125 КК України), та призначив покарання – 240 годин громадських робіт.
Крім того, з хатнього тирана стягнуто понад 3 тис. 300 грн., витрачених потерпілою на лікування, та 50 тис. грн. моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.
Ось такий дволикий Янус проживає у Почаєві: у громаді – активний і порядний, вдома – тиран і хуліган.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик “Номер один”
