Головна Новини Як судили нападників на директора Львівського холодокомбінату

Як судили нападників на директора Львівського холодокомбінату

Сьогодні відбулось чергове засідання щодо продовження або зміни запобіжного заходу для Вадима Цукерника. Засідання розпочиналось мирно і тихо.

Прокурор зі слідчим знову розпинались перед суддею, не підготувавши жодного нового вагомого аргументу, щоб виправдати тримання Вадіка під вартою. Прокурор говорив про якихось недопитаних свідків – «мертвих душ», яких насправді-то і не існує, та про те, що Вадік ніби-то переховувався від слідства, хоча в розшуку він не перебував і весь час проводив в себе вдома. Більше того, прокурор зі слідчим забули одну важливу деталь – вони не вручили Вадіку нову підозру після того, як провадження розділили. А клопотання про взяття на поруку від народного депутата Юрія Тимошенка, аргументи адвоката та самого Вадима взагалі добивали сторону обвинувачення.

Суддя також чітко назвала аргументи обвинувачів пустослівними та не вартими уваги. Врешті-решт суддя пішла в нарадчу кімнату аж на годину. Тим часом дорогий пан прокурор вирішив, що будь-які методи хороші, та зробив кілька дзвінків. Підтягнув жіночку-юриста, яка привела за собою велику організовану і, напевно, проплачену «акцію протесту» та журналістів каналу «ZIK». Недоактивісти з Львівського холодокомбінату Копитка навіть не встигли змінити плакати – довелось прийти з тими, що їм роздав їх куратор. А плакати ці ми вже десь бачили. Ну, не десь, а на такій ж проплаченій акції після того, як Дмитра Гаврилюка повинні були відпустити під заставу. Фото додаю. Щодо інформаційно-жовтуватого Зіку та куратора акції, то варто зазначити, що цей чоловік в сірій кепочці штовхав мене та назвав, цитую, «сцикухою» (це так мило), а недопережурналісти тим часом ґонорово відвертали камеру та принципово не знімали цей момент. Не за це ж заплатили, так?
Загалом, весь цей актив Копитка безперервно щось кричав, ображав пана Тимошенка, називав Вадима «вбивцею». На мої намагання донести до цих людей, що ні нам, ні їм не дано права вирішувати долю хлопця, адже для цього в Україні та в світі існує суд, вони просто не реагували, далі проклинаючи все і всіх на цьому світі. Після двох з половиною годин безрезультатних дебатів люди почали тихенько виходити (оплата погодинна?). Вийшли і ми – рідні, друзі, колишні політв’язні, знайомі та незнайомі. І знаєте, яку милу картину я спостерігала після всього цього дійства? Зовсім не підготовлена та непроплачена раптова акція з кількох десятків людей зайшла за ріг та (та-да-да-дам) сіла в автобус та так само абсолютно «неорганізовано» поїхала геть. Ні-ні, вони самі вирішили туди прийти, при чому саме до Вадима, хоча в сусідньому залі відбувалось засідання по іншому підозрюваному у цій самій справі, на якого хоча б докази є.
Я знаю, що цей допис читатиме матір одного з загиблих. Тому хочу додати персонально їй ще раз, що ми всі щиро співчуваємо її горю, але ми, так само, як і вона, хочемо добитись справедливості. Винні повинні отримати достойне покарання. Вадим не вбивав ні її сина, ні інших хлопців. Його руки не в крові.
Друге засідання також мало відбутись сьогодні. Але суд врахував всі обставини, що можуть вплинути на судове рішення, тому клопотання адвоката залишили без розгляду. Тобто результат сьогоднішніх засідань – Вадима залишили під вартою ще на 9 днів відносно минулого рішення суду, тобто продовжили термін з 17.03 до 26.03. Але ми не здаємось та готові боротись за свободу Вадіка до останнього.
Я дякую від себе, Вадима та його близьких всім, хто прийшов підтримати нас в цій складній справі. Вдячна також і Юрію Володимировичу Тимошенку за те, що допомагає нам та знайшов час приїхати підтримати Вадима. Боротьба триває. Справедливість буде.

В п’ятницю, 3.03 Вадіку виповнюється 21 рік. Суд не зробив йому подарунок, але він сильний, незважаючи ні на що. Він усміхався нам, жартував. Але подарувати йому хоча б трошки кращий настрій можемо всі ми. Можете надсилати мені слова привітання для Вадима, я можу роздрукувувати їх та спробувати передати.

Olena Yavorska