Вірні громади УПЦ (МП) села Куликів Кременецького району у Тернопільській області масово перейшли до УПЦ КП. Першу Літургію в місцевому храмі Покрови Пресвятої Богородиці духовенство Київського Патріархату відслужило 28 червня. В УПЦ (МП) цю подію називають захопленням, повідомляє РІСУ
Ще минулого тижня активісти переходу до УПЦ КП із Куликова подали документи щодо зміни юрисдикції громади до департаменту з питань культури, релігій та національностей Тернопільської облдержадміністрації, повідомив кореспонденту РІСУ Володимиру Морозу заступник директора цього департаменту Ігор Кульчицький.
«Документи подали, але водночас у Куликові склалася колізія: тут ще з 1990-х років вже була зареєстрована громада УПЦ Київського Патріархату поряд з УПЦ. Після недільних подій (зайняття храму вірними УПЦ КП – авт.) до нас одразу надійшла телефонна скарга від представників УПЦ», – говорить І. Кульчицький.
Куликівська колізія і справді цікава, адже якщо громада УПЦ справді змінить юрисдикцію, то у селі буде дві громади Київського патріархату. Але так – тільки на папері. Адже, як переконують в УПЦ КП, давнішу громаду заснували ті ж люди, що зараз перейшли з УПЦ (МП). Цим і пояснюють мирний перебіг процесу. На перший погляд, може виявитися, що активісти Київського патріархату діють нелогічно, адже охочим було б простіше просто перейти до вже давніше зареєстрованої громади. Проте у такому випадку вони б втратили право на храм, який один у селі. Натомість зміна юрисдикції громади УПЦ (МП) дозволяє більшості, котра переходить, зберегти церкву за собою.
«Практично все село виявило бажання перейти до Київського патріархату. Люди у Куликові дуже давно хотіли це зробити: ще років з 15 тому. Вже й громаду були зареєстрували. Але так сталося, що залишилися в Московському патріархаті – добилися, що Євангеліє читали українською, хор – теж українською все виконував, – розповідає кременецький благочинний УПЦ КП отець Володимир Буграк. – Як розповідають, священик (отець Василь Колеснік – авт.) також тоді говорив: «давайте будемо щось робити, бо ж ми українці…»
Ситуацію на місці характеризує навіть те, що Куликів – перше село у Кременецькому району, де встановили пам’ятник «Борцям за волю України». Це, як повідомляє «Вікіпедія», сталося у 2009 році.
Одначе, погляди вірних еволюціонували і в той час, коли вони ще перебували в УПЦ (МП). Люди почали збирати підписи серед членів громади за перехід у Київський патріархат. Коли ж священик взявся паралельно збирати підписи за те, щоб громада залишилася в УПЦ (МП), люди, як кажуть, в ньому розчарувалися.
Імовірно, згуртована позиція місцевої громади і спричинила те, що храм у цьому селі всього за 11,5 км від впливового центру УПЦ (МП) – Почаївської Свято-Успенської лаври – Київський Патріархат зайняв мирно. Але сприяв цьому й ефект раптовості – батюшку не попередили, що будуть служити з новим духовенством. Також від імовірних провокацій, за словами о. В. Буграка, підстраховували члени «Правого сектора».
«Особливого нічого не відбулося. Просто прийшов староста і відімкнув храм, бо це ж усе ті самі люди: і староста, і хор залишилися ті ж, – продовжує о. В. Буграк. – Символічно, що першого ж дня громада вирішила відслужити у церкві панахиду за місцевим активістом переходу до Київського патріархату Василем Ковальчуком, 28 червня було 40 днів з його смерті. Священик УПЦ (МП) прийшов, коли вже служили і тільки тоді побачив, що сталося. Ми йому сказали: «Отче, переходьте з громадою», але він не захотів».
Як розповідає один із активістів громади УПЦ КП у Куликові Іван Мазурок, у селі зареєстровані 303 виборців. Свої голоси за УПЦ КП віддали 245 із них.
«До 10 людей були проти, а частина – утрималась. Чому ми вирішили перейти. Бо МП почитує Кирила, який святить зброю проти нашого народу. Ми ж – українці і мова Богослужінь має бути українською, – каже чоловік. – Чесно, діти не розуміють тієї церковнослов’янської відправи. Я сам не все там розумію. Тож практично всі люди підтримали перехід. Єдине, що прийшла одна жінка віком біля 70 років і, побачивши, що служить не той священик, розвернулася. Ще скажу, що отцю Василю у лютому виповнилося 60 років. Він казав нам раніше, що давайте буде 60 і я перейду з вами, а потім почав з матушкою збирати підписи за МП. То зібрав щось шість… Виходить, він тягнув до пенсії…»
У Тернопільській єпархії УПЦ (МП) те, що відбулося у Куликові, однозначно характеризують як захоплення.
«Цей факт дійсно відбувся. Це – захоплення храму, – говорить секретар щойно названої єпархії отець Степан Балан. – У них немає ні документів на храм, ні дозволу. Вони зайшли до храму перед нашим священиком. Отож, будемо радитися, що робити. Протистояння дійсно не було, але щодо насилля, то не знаю, чи можна назвати ненасильницьким те, що сталося».
У департаменті з питань культури, релігій та національностей Тернопільської облдержадміністрації наразі коментують, що перевіряють, відповідно до законодавства, чи дійсно волею громади є зміна юрисдикції. Це традиційно відбувається шляхом запитів до районної та сільської ради. Ігор Кульчицький припускає, що справа може дійти до судів. Отож, продовження буде. І то не тільки у Куликові. Досі потенційно нестабільною на Тернопільщині є ситуація, зокрема, у Новоставі Шумського району, Башуках та Колосовій Кременецького району.
