“Чи звертав хтось увагу на величезні тарілки поруч траси Львів – Тернопіль, в районі Золочева? Вони притягують до себе погляд та вражають загадковою космічністю. Одразу згадуються фільми про НЛО або польоти до далеких зірок. Ці два монстри діаметром двадцять пять та тридцять два метри не можуть не викликати побожного захоплення. Стоїш біля них наче дикун поруч якоїсь літаючої тарілки. Для порівняння, діаметр звичайної «сателітарної» антени рідко сягає навіть одного метра. А ця аж тридцять два. Навіщо вони здалися такі великі? Куди спрямовані та що чують? Стало цікаво – Тоді читайте далі! https://explorer.lviv.ua/…/index.php/topic,83.msg56505.html…
Серед місцевих жителів ходить багато легенд повязаних з цим місцем. Що коли антени вмикають то навколо радіація і краще близько не підходити. Якщо тиск піднявся чи картопля не вродила то теж винні антени. Не кажучи вже про телевізор що «не показує». Що це глушилки-слідкувалки. Вони все підслуховують, а дещо й глушать,- розповідає Андрій Риштун
Об’єкт скорочено зараз називається «Центр Космічних Досліджень» і має дуже цікаву історію. Першу меншу антену тут поставили ще в 1975 році. Це, по суті, була стандартна корабельна антена встановлена на суші. Через неї йшла лінія звязку Москва – Вашингтон. Уявляєте, урядовий зв’язок з Москви до Америки був попри Львів! Сигнал з Кремля по кабелю передавався до Бродів. Звідти в Сасів і далі через антену на супутник Intelsat. В Штатах стояла аналогічна антена. Туди-сюди ганялися в основному телевізійні та телефонні канали плюс окремий урядовий зв’язок.
У 1986 році японська компанія NEC встановила другу, більшу антену. Вона дивилася на схід. Таким чином з цього місця можна було одночасно тримати зв’язок як з Америкою, так і з Китаєм. Ну а далі історія відома. Хтось посмів придумати оптоволокно і всі ці космічні технології стали непотрібними.
За незалежності об’єкт належав телевізійникам – качав зомбоящик та зомбонет: тому особливої цінності не ніс; то ж занепадав. В 2017 році це все віддали центру космічних досліджень.
Для чого була потрібна аж така велика антена? Хіба не можна було обійтися меншою? – резонно спитаєте Ви. Справа в тому що чим більша антена тим краща в неї чутливість. Тому що вона збирає енергію з більшої площі. А чим краща чутливість тим слабший сигнал можна прийняти.
Другою перевагою великих антен є їх вузька діаграма спрямованості. Вони як невидимий лазер, «світять» в одну точку. Коли така антена приймає сигнал від далекої зірки, то це є сигнал лише від цієї зірки. А не ще від десятка сусідніх світил. Форма поверхні тридцятидвохметрової антени витримана з точністю до кількох міліметрів.
Чому РАДІО а не звичайний оптичний телеоскоп? Тому що всесвіт постійно розширяється. Світло від далеких зірок зсувається вниз по спектру у радіодіапазон. Це називається ефект Доплера. Тому радіотелескоп на землі бачить те, що побачила б людина очима якби її послали в космос до цієї зірки.
Зараз ведуться активні роботи по модернізації великої антени. На сьогодні вона має кращі технічні характеристики ніж коли була побудована. Більшість замовлень виконують українські інститути та заводи, таким чином стимулюється наша наука. І взагалі я приємно вражений атмосферою на об’єкті. Видно що людям, що тут працюють, цікаво. Їм хочеться це зробити, хочеться щоб все знову запрацювало. Вони витрачають свій час і сили на нас, цивільних. Водять, показують, розказують про плани на майбутнє.
Україна – це космічна держава. Космос – зона наших національних інтересів. Тому останніми роками ведуться активні роботи по відновленню української космічної галузі. Центр співпрацює з іноземними фахівцями, плануються спільні наукові проекти. Дуже приємно що армія в нас прагне бути західного взірця. А саме – комунікувати з цивільним населенням, показувати чим вони займаються, вести просвітницьку діяльність. А не як в Союзі де все було «ніззя» і «секретно», а насправді просто бухали в казармах.
Наприклад недавно вони з приймаючої антени «зробили» передавальну і послали дитячі мрії в космос. Військова таємниця від цього не пострадала. Але дітям було приємно і люди тепер розуміють що армія з народом.
Звісно є дані які розкривати не можна. Ми не фотографували обладнання зблизька, нам не розповідали про склад частини, точні технічні параметри антен і тому подібне. Зрештою нас це не дуже і цікавило. А от залізти на антену…
Нам пощастило зустрітися з вченими які саме зараз працюють на антені. Вони встановлюють нове обладнання, проводять дослідження її характеристик. Звісно що ми нічого по темі запитати їх не могли. Та й навряд чи зрозуміли би їх відповідь ? Але попросити включити антену… Чому б і ні!
Сказати що це неймовірно – це не сказати нічого. Ти стоїш такий маленький внизу, а величезна багатотонна тарілка розвертається обличчям до тебе і починає уважно слухати… твої думки! Це запамятовується!
Також дякую Yura Martynovych Yuriy Rudyy Stanislav Snizhko та колективу центру за чудовий прийом! Ми реально вийшли всі заряджені та наелектризовані, наче ті антени і справді щось випромінюють. Щось таке позитивне ?
ПС. А радіації там нема. Весь звіт тут https://explorer.lviv.ua/…/index.php/topic,83.msg56505.html…”
