Засновник благодійного фонду «Пам’ять і любов» Андрій Савчук із групою волонтерів побував у с. Киданці де розташована одна з найстаріших дерев’яних церков Тернопілля – церква святого Димитрія (ХVІ ст.). Зараз святиня перебуває у плачевному стані. ЇЇ терміново потрібно рятувати. Та зробити цього не можна, бо церква віднесена до пам’яток історії та архітектури. Тому волонтери благодійного фонду відзянили відео про цю святиню.
Один із депутатів обласної ради сказав, що церква отримає підтримку від обласної влади у рамках збереження культурної спадщини Тернопілля. Щодо цього уже вирішено питання про спрямування 300 тисяч для фінансування реставраційних робіт унікальної церкви. Тоді церкву поставили на баланс пам’яток історії та архітектури. На цьому всі роботи і закінчились.
За словами декана Збаразького, настоятеля Святопокровського храму у Романовому Селі та храму святого великомученика Димитрія у Киданцях отця Олега Григорця, дерев’яна церква у Киданці потрапила з Волині, де уже на той час простояла майже 200 років. Датою перенесення церкви можна вважати 1648 рік, оскільки ним датоване Євангеліє, яке збереглося до нині. Крім цього, тим же роком датується і книга Мінея, з якої здійснюються інші богослужіння, що є додатковим підтвердженням того факту, що в селі церква з’явилася саме у середині 17-го століття.
Варто зазначити, що дерев’яна церква святого Димитрія села Киданці за свій майже 600-літній вік двічі змінювала місце розташування. Куплена і привезена з Волині у Киданці, вона спочатку стояла серед лісу на одному з горбів Товтрів ( сьогодні це Лиса гора, а тоді – це був дубовий гай), коли село через татарські набіги, що були спрямовані на Тернопіль і Теребовлю, дещо змістилося на південь у низину, на більш безпечне місце, то пересунено вниз також церкву, де вона стоїть і нині. Люди цю місцевість називають Марківщина від імені першого мешканця села – якогось Марка.
Нині дерев’яний храм, який простояв у селі майже 400 років, потребує відновлення як зовні, так і в середині. Останній раз церкву ремонтували сто років тому. Лівий бік купола просідає, тому поставили підпори.
Потребує відновлення також іконостас, над яким у 50-х роках минулого століття майстри «добре» попрацювали, по суті, видозмінивши його. Крім цього, на початку 90-х років святиня постраждала від рук вандалів, які вирізали і викрали усі старовинні ікони, які знаходилися на зовнішніх стінах довкола церкви. Крадіїв так і не знайшли та реліквій не повернули.
До речі, у 1908 році з візитацією у Киданцях був Митрополит Андрей Шептицький. Напевно він відвідував церкву і у 1914 році, коли освячував місце під храм у Романовому Селі, позаяк це була одна парафія.
8 листопада 1996 року, на Дмитра, Михаїл Сабрига у Киданцях освятив новий храм. Однак люди дбають, щоб стара дерев’яна церква святого Димитрія не занепадала, і оскільки вона знаходиться на сільському цвинтарі, то тепер її використовують виключно для відспівування померлих, проведення заупокійних богослужінь. Традиційно першого листопада тут служать великий парастас та освячують свічки, які потім киданчани ставлять на могили рідних і близьких, а також відбувається відправа на Великдень, після якої окроплюють могили померлих.
Треба сказати, що і цвинтар в Киданцях має свою особливість та унікальність і не тільки через те, що тут можна знайти могильні пам’ятники кінця ХVІІІ і початку ХІХ століття.
Джерело: Світлана Боднар, “Народне слово”.
