З другого семестру 2019-2020 навчального року тут фактично діє школа першого ступеня, де навчається лише п’ятеро дітей.
Для автора цих рядків це звучить особливо болісно, оскільки свого часу пішов тут у перший клас. Моя матір була першим директором новозбудованої типової двоповерхової школи, яка 1 вересня 1970 року прочинила двері для майже півтори сотні своїх учнів. Але реалії на 50-му році існування виявились зовсім не райдужними, пише Чортків Сіті
Ми побували у ній першого дня навчання після двотижневого карантину. У шкільних коридорах відчувалося не надто тепло. Від сильного вітру і налипання мокрого снігу десь обірвало електропровід, тож світла від досвітку у селі не було. А насоси в котельні працюють від електроенергії. Попри те, четверо діток, мабуть, добряче скучивши за навчанням і один за одним, цього дня прийшли оволодівати знаннями.
– Перспектива закриття ЗОШ другого ступеня звучить надто моторошно, але мусимо сприймати все як є, – каже виконувач обов’язків директора навчального закладу Леся Щудла.
Школа наша гарна, чиста, акуратна. Багато її вихованців стали відомими людьми. Маємо й мера міста, і голову райдержадміністрації, керівників лісової галузі, освітньої, навіть одного генерала.
Наразі у школі є комплект з п’яти учнів третіх-четвертих класів, – продовжує Леся Степанівна, – Першого і другого класів, на жаль, не маємо, проте з 1 вересня наступного навчального року обіцяє додатися п’ятеро першачків. Через рік – ще четверо плюс, якщо батьки до того нікуди з села не виїдуть. Село неперспективне, молодь масово виїжджає до міста чи за кордон.
14 дітей середніх класів перейшло з другого семестру в Косівську ЗОШ І – ІІІ ступенів, яких довозить громада шкільним автобусом. Чому туди? Такі склалися за роки традиції. Колись була єдина сільська рада, усі ромашівчани свого часу там закінчували середню школу. Та й найближче, особливо якщо польовою дорогою.
За сумісництвом також працює вчителем Марія Махній, маючи кілька годин навантаження, плюс два техрппрацівники, опалювачі.
І ми, вчителі, і батьки хотіли, аби школа проіснувала хоча б до кінця навчального року. Однак наше керівництво освіти повідомило, що громада не в силі віднайти 1,6 мільйона гривень на педагогічних працівників.
Подібної думки з в. о. директора й опалювач котельні Михайло Музичка, що нагодився до розмови, мовляв, до травня місяця школу можна було б якось дотримати.
На ремонт клубу кошти знайшлися, а ось на школу… Все одно приміщення опалюється. Найбільшим ударом це виявилося для дев`ятикласників: новий колектив, учителі тощо.
Староста села Зеновій Кубик теж не у захваті від подібного рішення Білобожницької сільської ради, до складу якої входить Ромашівка. Нам, каже, дали зрозуміти: якщо менше 25 дітей у школі, оплата педагогічних працівників лягає на плечі місцевого бюджету, що громада потягнути не в силі.
Зв`язалися ми телефоном (вона перебуває у відпустці) і з начальником відділу освіти, молоді та спорту Білобожницької сільської ради Наталією Слободян, котра повідала наступне:
– У прикінцевих положеннях про освітню субвенцію і державних бюджет сказано, що якщо у школі наповнюваність учнів менша як 25 осіб, державна субвенція на педагогічних працівників не буде виплачуватись і фінансування такого навчального закладу переходить на місцевий бюджет. Перед початком цього навчального року у Ромашівській школі по факту 20 учнів. Відповідно з 1 вересня вона перейшла на місцевий бюджет. А ще непедагогічні працівники, плюс комунальні видатки – це ще з півмільйона гривень. Загалом фінансування Ромашівської ЗОШ обійшлося б у 2-2,5 млн грн. Бюджет громади цього не потягне. Тому депутати Білоожницької сільської ради ухвалили рішення провести реорганізацію навчального закладу з утворенням школи І ступеня і дитячого садочка як окремих юридичних осіб (досі був єдиний навчально-виховний комплекс), а дітей підвозити до Білобожниці чи у Ридодуби – куди захочуть батьки. Останні виявили бажання – в Косів. З другого семестру здійснюється організоване підвезення дітей до Косівської ЗОШ за кошти місцевого бюджету, що виходить значно дешевше, аніж оплачувати роботу вчителів.
Всі дванадцять педагогічних працівників були попереджені про можливе вивільнення. З них тільки двоє стали на облік в центр зайнятості. Інші – хто пенсіонер, хто працював тут за сумісництвом тощо.
Щодо опалення. Відключити другий поверх наразі не можемо, потрібно переробляти всю систему. Мусимо чекати до закінчення опалювального сезону.
–Такі нині реалії, – підсумовує начальниця відділу освіти. – Дітей немає, а закон каже так.
Ромашівська ЗОШ стала першою на Чортківщині, де пішли на цей непопулярний крок через відсутність потрібної кількості учнів і неможливість оплачувати працю педпрацівників з місцевого бюджету. Мабуть, даний процес набуде ширших масштабів. Адже під питанням й деякі інші малокомплектні школи району. Той же закон каже, що для функціонування ЗОШ І – ІІІ ступенів потрібна наявність учнів у 10-11 класах не менше 20 осіб. Інакше така школа переходить на фінансування з місцевої кишені. Тим більше в контексті завершення формування громад, які природно більше рахуватимуть свою копійку, аніж державну. Однак загрожує він стати незворотнім і для майбутнього самих, так би мовити, неперспективних сіл, в яких не залишиться ні школи, ні садочка, одна лишень церква, і то якщо буде кому до неї ходити.
