Головна Новини Тернопільський гуморист Гриць Драпак вишиває ікони 25 голками одночасно

Тернопільський гуморист Гриць Драпак вишиває ікони 25 голками одночасно

Майже все життя Гриць Драпак, окрім сцени, присвятив вишиванню. Любов до рукоділля почалася ще у шкільні часи.

Сьогодні це не лише хобі та додатковий заробіток, але й своєрідна медитація.

«Я вже і не скажу, скільки років вишиваю. Певно, відколи себе пам’ятаю, – ділиться з Тернополісом гуморист. – Все почалося ще у школі. Там у нас був гурток «Умілі руки», де хлопців навчали майструвати щось з дерева, а дівчат – шити, вишивати, в’язати, готувати тощо. Ще тоді я хотів бути не таким, як кажуть сьогодні – «крутим, похіпувати». Тому й ходив у групу дівчат, де й навчився вишивати».

Проте перша любов тривала не довго.

«Десь рік чи два я вишивав у школі й закинув. Довго не брав до рук голок, ниток. Аж потім почалася мода на такі вишиті серветки на телевізор. Ось тут мене «прорвало». Я почав не лише вишивати багато, але й урізноманітнювати, скажімо, «репертуар». Це були і серветки, і рушники, і сорочки. Потім перейшов до картин, а згодом – ікон. Ще через деякий час почав вишивати на замовлення портрети, самотужки розробляючи ескізи».

Як розробляє ескізи Гриць Драпак не каже.

«Це мій секрет. Скажу лише, розробка триває у два етапи: на комп’ютері та ручне редагування… За стільки років я вже досконало вивчив усі кольори та їхні номери. Мені не треба дивитися на палітру, аби зрозуміти, що видане комп’ютером поєднання буде не таке живе й насичене. Тому більшість схем я додатково переробляю вручну. Для мене головне зробити картину реальною, оживити її».

Окрім розробки схем митець експериментує і з техніками вишивання.

«Моя любов – хрестик. Особливо, коли поєднувати різну кількість ниток в одній картині. До прикладу, напівхрестик з двома, трьома… й аж до шести ниток чи більше. Так можна досягнути максимальної передачі кольору та створення об’єму…

А от бісер не люблю. Він створює штучність образу, певну сталість».

Як зізнається гуморист, найлегше вишивати ікони, хоч більшість з них – чи не найскладніші його роботи.

«Для мене вишивання – своєрідна медитація. Я запалюю цигарку, заварюю ароматну каву, засиляю одночасно 25-30 голок Для мене вишивання – своєрідна медитація

Взагалі вишивати легко, але під час роботи над іконами по-особливому спокійно, незалежно від того, якими б складними вони не були. До прикладу, зараз я завершив картину «Добрий пастор» – 93 кольори, 175 тисяч хрестиків. Кілька тижнів промайнули як пару днів. А найголовніше – відчуття спокою, щастя, яке «тримає» навіть після завершення роботи».

Попри поважний вік Гриць Драпак присвячує улюбленому хобі по кілька годин на день.

«Та який вік, – сміється. – Я – молодий пацан! Те, що кажуть цифри у паспорті – брехня, насправді ж я почуваюся років на 30, не більше… А щодо улюбленого хобі, ще коли їздив на гастролі, то щодня вишивав мінімум по 1-2 години. Робив це навіть за кулісами. А зараз, в часи пандемії та карантину, можу вишивати не просто годинами, а буквально днями».

Аби хобі не набридало та приносило задоволення, митець радить «знайти своє».

«Не треба бігати за модними тенденціями. Знайдіть те, що приноситиме задоволення та гроші. Так-так, тут важливі дві складові. Задоволення – моральне, аби ви відпочивали як не тілом, то хоч душею. А гроші – не мільйонні статки, а на певні потреби, які слід завчасно для себе озвучити».

Сьогодні в доробку Гриця Драпака кілька сотень вишивок. Частину з них чоловік подарував рідним та друзям, інші – продав (або ж виготовив на замовлення). На цьому митець зупинятися не збирається.

Читачам Тернополісу гуморист радить не просто віднайти своє хобі, але перестати скаржитися.

«Головне – таки почати жити, а не засиджуватися в інтернеті. Справжнє життя – то не переписки, не лайки. Вони не зроблять вас по-справжньому щасливими».

Христина СЛОТА, фото з архіву Гриця ДРАПАКА