Головна Новини Тернопільська журналістка розповіла як їй вдалося схуднути на 24 кілограми

Тернопільська журналістка розповіла як їй вдалося схуднути на 24 кілограми

Тернопільська журналістка Наталія Червак переконалася, що схуднути на 24 кілограми не так вже й важко. Сайту Про Те розповіла, яких зусиль до цього доклала і заради чого.

– 24 кг для мене не були ціллю, а швидше за все – сюрпризом, –  говорить Наталія. –Під час вагітності я набрала 30 кг. На 9 місяці важила 90 кг, а після пологів – 78. Худнути тоді було легко, бо я не могла нічого їсти – лише гречку і суп, оскільки вже на 12 день в дитини були коліки. Через 3 місяці важила 70 кг і почувалася чудово. Але потім я помітила, що почала різко набирати вагу – 75, 80, 85… пише ПРОте

За два роки після пологів тричі сідала на дієти, після чого набирала майже вдвічі більше, як втрачала і моя вага знову росла. Я виправдовувалася грудним вигодовуванням і гормонами. І можливо була права. Але мабуть то швидше за все були переїдання і втома. Коли я приєдналася до челенджу, то моя вага була майже такою, як на 9 місяці вагітності. А в середині травня – 60 кг. Отже, за 3 місяці вдалося схуднути на 24 кг.

Днями мені багато пишуть: “Напиши секрет твого схуднення”, “Давай рецепт”, “Як ти так схудла?” Я всім відповідаю, пишу кількаабзацні серенади про харчування, про активність, а потім бачу, як окремі з тих людей ліпашать плюсики під рекламою чаїв для схуднення, або під платними порадами від дієтологів. Що ж? Я не осуджую, бо півроку тому я робила те саме.

– Що давалося найважче?

– Ще взимку я важила 84 кг. Моя плоскостопість давала про себе знати – вночі дуже боліли ноги, болів хребет. Я ходила на масажі. Вони допомагали на кілька днів. Але найгірше те, що я не любила своє тіло. Швиденько проходила повз дзеркало, не затримувалася, щоб глянути на себе. Подруги казали: «Ти гарна, ти просто мама». І мені було дуже образливо. Невже мама – це діагноз того, що людина себе не сприймає, почувається некомфортно і змушена безвихідно миритися зі своїм станом? Тоді я псіханула і вирішила схуднути.

Подруга скинула мені анонс Челенджу схуднення від тернопільської дієтологині Ольги Семенчук. Я спершу не вірила у те, що мені вдасться скинути хоча б 20 кг.  Я не знаю цієї жінки. Хто вона? Черговий дієтолог, який зараз ПРОДАВАТИМЕ плани харчування за шалені гроші? Я вже це читала. Ставиш “+”, а потім людина методом ctrl+C i ctrl +V кидає тобі купу тексту, за який ти платиш тисячі! Ні мотивації (бо гроші вже забрала), ні зацікавленості в твоєму схудненні не буде. Але… Тут трапилося щось дивне.

Семенчук нічого не продавала, не переконувала йти до неї в спортзал. Більше того, публікувала всі ” секрети” публічно в себе на сторінці. Знімала відео. І знаєте що? Ми переписувалися. Вона терпеливо відповідала на всі мої надокучливі запитання. До мене дійшло. Вона теж мама. І теж худне. Просто зібрала собі таку велику групу підтримки з таких же мам.

Часто на початку я грішила «забороненими» продуктами. Але коли побачила через 2 тижні на вазі значний мінус, то схаменулася і почала виконувати всі настанови дієтолога. Найважче було відмовитися від солодкого. Я щодня пила каву з печеням, тортиками… і без цього було важко. Солодке втягує нас у залежність від нього. Це наче наркотична залежність, яка лікується повною відсутністю наркотика/солодощів. І я замінила солодощі сухофруктами і фруктами.

– Що було найприємнішим і найлегшим?

– Весь Челендж не був важким. Бо мудра людина побудувала його так, що від звичної їжі ми, учасники схуднення, відмовлялися поступово. Спочатку забирали картоплю, макарони, соуси, спеції і так далі. Я продовжувала їсти багато, але просто інші продукти. Я не відчувала голоду. Була постійно сита. Що могло мені не подобатися? Потім моя вага зупинилася. Я одразу написала про це Семенчук і вона порадила зменшити порції, а на вечерю краще взяти нежирну кисломолочку. І через 2 дні моя вага знову показала мінус.

– Що тебе настільки мотивувало? Де взяла силу волі? Адже тисячі людей хочуть схуднути, а не можуть.

– От, власне, отой «мінус» на вазі й мотивував. Я старалася, щоб вага не примножувалася, а постійно зменшувалася. Щоправда в організмі жінки є періоди, коли вага плюсує 1- 1,5 кг, навіть якщо вона нічого не їстиме. Просто організм затримує рідини, м’язи набухають. Потрібно в цей час не зірватися і не наїстися «з горя». Найправдивіша вага жінки вкінці циклу. Але на фоні мого такого вражаючого схуднення оті півтори кілограми були вже не такі важливі.

Ще на початку Челенджу я пообіцяла собі, що коли схудну до 65 кг, то куплю собі торт і відсвяткую. Це була ще одна моя мотивація. Але цей період схуднення змінив моє ставлення до солодкого. Я стояла біля вітрини з тортами і прислухалася до своїх бажань. Мені не хотілося торта більше. Я пішла у відділ з овочами й фруктами і накупила собі помідорів і огірків.

– Наталю, ти подобаєшся собі зараз?

– Так, дякую, мені комфортно. Мені подобається, що я можу влазити в одяг того розміру, який я носила задовго до вагітності.

– Чоловік змінив своє ставлення, коли ти стала мініатюрною? Чи для нього – ти у будь-якій формі – красуня?

– Чоловік завжди казав мені, що любить, навіть коли я була пишнотілою. Він бачив, що я втомлена постійно і він цінив мої намагання виглядати гарною. Коли я худла, він тримався, як міг. А вночі, коли я спала, йшов на кухню і їв нишком сало, щоб мене не спокушати. Я кілька разів впіймала його за такими нічними пожираннями. І попросила його не ховатися. Для мене це більше не було спокусою. Нещодавно я запитала його, чи подобаються йому мої «зміни». Він відповів, що так, дуже.

– Як оточуючі тебе сприймали із зайвою вагою, коли працювала над собою і вже тепер? Є різниця?

– Можливо через депресію я мало зустрічалася з людьми. Може тому, що то була зима. Я закуталася у своє тіло-кокон і сиділа там, як у фортеці. Не хотіла нікуди виходити, не хотіла, щоб мене такою бачили, бо один  вислів міг дуже мене образити. Одного разу мене вже назвали  «жирною тіткою» і це до цих пір пече. Тепер при зустрічі знайомі вітаються, принаймні впізнають. Компліментами засипають часто.

– Що тепер робиш із завеликим одягом?

– Частину я віддала, але кілька речей заховала «на пам’ять». Якщо почну об’їдатися, не дай Бог, то одягну той одяг, щоб подивитися на себе. Думаю, то буде така мотивація зупинятися вчасно.

– Кажеш, що і від психології багато залежить? На скільки відсотків?

– Відсотків на 50. Важливо усвідомити, що ти не безнадійна. Без цього кроку не почнеш худнути. Якщо людина думає, що у неї нічого не вийде і не знайдеться інша людина, яка не підштовхне її до правильної думки, то ситуація плачевна. У моєму випадку це зробила подруга. А потім це постійно робила дієтолог. Нам потрібні оці чарівні копняки, щоб рухатися. Якщо ви самі говорите, що «я занадто лінива», « я не маю сили волі», – то шукайте людину, яка буде вам давати поштовх до дії.

– Як гадаєш, чому багато українців неправильно харчуються?

– Бо у нас немає вільного часу для цієї звички. Натомість у нас багато фастфудів, які полегшують нам вибір харчування, але ускладнюють схуднення.

 – Які тепер собі ставиш цілі?

– Оголосити весь список? Насправді список є і він великий. Схуднення показало, що немає нічого неможливого. Нині моя вага 59 кг. Чи могла я про це мріяти? Мріяла. Але не вірила, що це реально. Зараз є речі, про які я мріяла до вагітності і під час депресії сумувала за ними.

Я написала список і пункт за пуктиком намагаюся втілити їх в життя. Читачі можуть стежити за моїми досягненнями в моєму блозі @chervaknataliia. Там я пишу багато порад для схуднення, публікую рецепти свого харчування і мотивую до досягнення цілей. Заходьте, підписуйтеся, я всім відповідаю. Але там немає супер-пупер фото, немає дорогих розкішних локацій – я звичайна жінка. Звичайна, але щира.

– Ти досягла. Довела собі, що у житті все є можливим?

– І я зробила це для себе коханої. Готова ділитися секретами схуднення з усіма.

Спілкувалася Наталія ЛАЗУКА