Вироби тернопільської майстрині Ольги Ільчишин переповнені яскравими барвами. У широкий світ виходять казкові жар-птиці, квіти, мальовничі пейзажі…
“Красиво в цім селі, як в церкві”
Петриківський розпис виник у селі Петриківка на Дніпропетровщині. Причому малювати дивні візерунки тут умів майже кожен. Меблі, посуд, печі, димарі і навіть стіни хат прикрашали орнаментами. А це – пелюстки і листя, котрі в умілих руках складаються в квіти, кетяги калини, винограду, казкових птахів і навіть людей.
Колись у Петриківці таким розписом була прикрашена кожна хата. Навіть казали: “Красиво в цім селі, як в церкві”.
– Петриківський розпис може прикрасити і сучасний інтер’єр, – каже Ольга Ільчишин. – Варто лише розписати дерев’яну дощечку, глиняний посуд тощо. Я намагаюся дарувати через творчість гарний настрій і собі, і людям.
Легенда про розмальовану хату
Петриківський розпис – подарунок України людству. Він внесений до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Чимало будинків і церков у різних країнах розписані “петриківкою”. Деякі дослідники зазначають, що розпис з’явився у ХІV столітті. Інші стверджують, що він існував ще за часів Київської Русі. У Петриківці ж вважають, що розпис вигадали козаки.
Побутує легенда про дівчину Оксану, яка у неділю залишилася вдома сама, коли її батьки поїхали на ярмарок. Дівчина сумувала й вирішила розмалювати хату. Коли батьки повернулись, не повірили своїм очам. Спершу сварили доньку. Проте згодом сусіди, родичі та друзі почали просити Оксану, щоб вона так само оздобила їх домівки.
Легенди легендами, але дослідження етнографа Дмитра Яворницького відкрили світу імена петриківських майстринь початку XX століття: Тетяни Пати, Надії Білокінь, Ярини Пилипенко та Параски Павленко. Творіння цих художниць зберігаються у музеях донині.
– У Петриківському розписі переважали квіткові візерунки, – каже тернопільська майстриня Ольга Ільчишин. – Нерідко квіти та ягоди поєднували з птахами. Іноді малювали тварин і навіть людей, які мали дещо фантастичний вигляд. Часто в “петриківці” використовували образ жар-птиці. Ця істота, за українською міфологією, приносить щастя. Загалом зображення – це обереги. Голуби означають захист будинку від пожежі, журавлі – символ рідного дому, ромашка – здоров’я, калина – дівочої краси, жолуді – мудрості.
У соковитому світі Петриківки
Ольга Ільчишин народилася і проживала у Трускавці. Згодом переїхала у Кривий Ріг. У Стрию на Львівщині закінчила художнє училище. Вступила у Криворізький авіаколедж і стала інженером-зв’язківцем. На сході України познайомилася із майбутнім чоловіком Степаном. З ним і приїхала на його рідну Тернопільщину.
Я запитала пані Ольгу, чи технікою петриківського розпису вона оволоділа на Дніпропетровщині. Виявилося, що ще у художній школі у Кривому Розі її захопив петриківський розпис. А в художньому училищі у Стрию навчила майстерності викладач Людмила Луців родом з… Петриківки.
Ольга Ільчишин ще й чудово вишиває, розмальовує писанки, працює з бісером. Але на перше місце, звісно ж, ставить роботи, виконані у Петриківському стилі, яких майстриня уже створила понад 200.
Галина ВАНДЗЕЛЯК
газета “Свобода”
На фото: майстер Петриківського розпису Ольга Ільчишин з Тернополя
Фото Івана ПШОНЯКА
