Головна Новини Тернополянка розповіла про бунт пасажирів потяга, що повертався з Одеси

Тернополянка розповіла про бунт пасажирів потяга, що повертався з Одеси

“Вчора мої батьки поверталися вечірнім потягом з Одеси до Тернополя. Потяг мав прибути в Тернопіль в 6ій ранку 3го серпня. Зупинка потягів у Тернополі з 3-го серпня скасована. Що робити? Залишатися в Одесі на невизначений період? Дозвонитися на гарячу лінію Укрзалізниці неможливо. Дзвонили кілька годин з кількох телефонів. Під час посадки провідниця повідомила, що зупинки в Тернополі не буде.

Ви просто вдумайтеся: не посадка, а й зупинка з висадкою пасажирів скасована. Їдьте у Львів, чи у Хмельницький – порада начальника потяга і провідників. Мастіть собі голову, як, чим і коли доїжджати додому.
Півпотяга з маленькими дітьми. І о 4ій ранку треба вийти в чужому місті, щоб потім якось (залізниця не забезпечує трансфер) доїхати додому.
Пасажири організували дієву адвокаційну кампанію, націлену на начальника потяга. Потяг в Тернополі зупинився. Цього разу.

Дивлюся відеозвернення мера Тернополя, молодець чувак. Не люблю його, але тут він молодець. І позицію чітку озвучив, і на рейтинг під місцеві вибори попрацював.

По-різному крутила цю ситуацію з точки зору боротьби з коронавірусом. Я приблизно можу зрозуміти, чому Тернопіль опинився в червоній зоні, не зважаючи на відсутність стрімкого зростання нових випадків чи заповнення ліжкомісць.
Але ніяк не розумію, для чого робити таку дурницю з потягами. Справді, можна скасувати посадку. Але висадку пасажирів для чого скасовувати? Потяг все-одно проїжджає цю станцію. Якщо вважати, що пасажири, які повертаються в Тернопіль, особливо небезпечні, то не можна їх брати на борт. А посадити в потяг, і не висадити в Тернополі – це означає змусити їх їхати ще +1 транспортним засобом, що за логікою “особливо небезпечні” є ще більшою дурницею.

Простіше кажучи, це чергове управлінське рішення без прорахованих ефектів. Чергове погане управлінське рішення. Штучно створений конфлікт між пасажирами і керівництвом потягом. Зіпсований настрій. Гнів, адресований не просто Укрзалізниці, а наверх в м’яке шкіряне крісло на Банковій.
Сумніваюся, що це було ціллю. Якщо вона взагалі була”, пише Анастасія Шимчук