Олександр Николишин – син хореографа Ігоря Николишина. Закінчив першу школу у Теребовлі. Навчався на факультеті східних мов у Київському університеті ім. Шевченка. У 2005 р., ройшовши відповідний відбір, вчився в Ухані, а потім закінчив магістратуру у Києві. Працював на телеканалі К-1. У Пекіні вже 10 років. Працює журналістом в Українській редакції міжнародного радіо “Медіакорпорація”. У липні йому буде 35 років. Живуть у Пекіні разом з дружиною та чотирирічним сином.
Теребовлянець Олександр Николишин, який уже 10 років живе в Китаї, розповів про особистий досвід під час карантину, дії держави та ставлення місцевих мешканців до втрати грошей через економічну кризу та пандемію.
Заборонили звільняти співробітників
– Наша родина живе в Пекіні. Я працюю в китайській медіакорпорації. Два місяці тому нас перевели на віддалену роботу, але весь цей час отримую зарплату в повному обсязі, – розповідає Олександр. – У моєї дружини – власна справа. Вона відкрила тут фітнес-студію, але два місяці тому її довелося закрити через карантин. Нам повідомили, що починаючи з лютого і до кінця червня для нашої компанії скоротять виплати із соціального страхування. Крім того, влада Пекіна звернулась з рекомендацією до власників приміщень скоротити орендну плату на цей час. І наші орендодавці погодилися скоротити плату за один місяць.
Від початку спалаху епідемії, центральний уряд КНР опублікував понад 40 повідомлень щодо допомоги громадянам та бізнесу, які постраждали від епідемії COVID-19.
Наприклад, людям дозволили відтермінувати виплати за особистими банківськими позиками, а компаніям – сплату податків.
– А що з найманими працівниками? Наприклад, як довго зможете нараховувати зарплату, якщо фітнес-студія не приносить грошей?
– Державним компаніям заборонили звільняти співробітників і зменшувати зарплату. На деяких підприємствах пропонували взяти оплачувану відпустку на час карантину.
Власники приватного бізнесу діяли за обставинами. У нашій студії поки що немає інших найманих працівників, тому такої проблеми не було. Хоча дружина сама собі виплачує зарплату, тому ми запитували, чи є якісь розпорядження щодо того, скільки вона має собі виплатити. Їй сказали, що це питання роботодавець вирішує напряму зі співробітником.
У перукарню – в масці, в кав’ярні – за окремі столики
– В Україні постійно з’являються новини, що Китай повертається до нормального життя. Які бізнеси вже змогли відновити роботу після суворого карантину?
– Буквально сьогодні побачив новину, що станом на 24 березня 71% малих та середніх підприємств відновили роботу.
Так, спортивні зали в Пекіні досі закриті. Але ситуація відрізняється залежно від населеного пункту і сфери діяльності. У таких великих містах як Пекін і Шанхай, у провінції Хубей багато компаній досі не працюють. У решті населених пунктів роботу відновили. Навіть у Пекіні поступово відкриваються заклади сфери обслуговування: ресторани, кав’ярні, перукарні. На ринку роздрібних товарів Їу, який називають “світовим супермаркетом”, відновили роботу 92% магазинів.
– Вони працюють як раніше чи обмеження все ж є?
– Коли заходиш до закладу, у тебе вимірюють температуру, перевіряють, чи не покидав ти Пекін впродовж останніх двох тижнів, записують особисту інформацію. Також потрібно бути в масках.
На вихідних я був у перукарні. Раніше клієнтів там приймали за чергою, а тепер довелося записатися на певний час заздалегідь, тому що в них обмеження за кількістю клієнтів, які можуть перебувати в приміщенні одночасно.
Незвичайні умови тепер і в кав’ярні – за одним столом має сидіти одна людина. Тобто ми з дружиною сиділи окремо, за сусідніми столиками.
У Китаї вже була епідемія – їм знайомі ці проблеми
– Українці дуже болюче сприйняли карантин саме через вплив на їхній бізнес і втрату грошей. А як цей аспект сприймають у Китаї?
– Звісно, в цей час дуже багато людей втрачає гроші, але серед наших знайомих та клієнтів немає нікого, хто б скаржився, когось звинувачував. Усі розуміють, що склалися такі обставини і треба від них відштовхуватися.
Усі чекають, коли можна буде відновити роботу або намагаються викручуватися в залежності від обставин. Наприклад, наша студія не працює, але ми проводимо безкоштовні онлайн-заняття. Прибутку це не дає, але розглядаємо їх як можливість підтримувати зв’язок з нашими клієнтами, прорекламувати себе в такий спосіб. Можливо, в майбутньому люди, які нас дивилися, прийдуть до студії.
Ресторани та кав’ярні займаються доставкою. Онлайн-торгівля працює добре. У навчальних платформ навпаки бізнес піднявся, тому що багато людей зараз навчаються дистанційно.
Наша студія не працює, але ми проводимо безкоштовні онлайн-заняття.
– А які загальні настрої?
– Є такий момент – у 2002-2004 роках в Китаї вже була епідемія коронавірусної хвороби SARS-CoV. І це теж певний досвід. У людей вже були аналогічні проблеми, фінансові втрати, уповільнення економіки, але країна це пережила і потім все було нормально.
Зараз у Китаї вірять, що головне перетерпіти і протриматися, а далі все буде добре. Люди розуміють, що на першому місці зараз здоров’я. Звісно, не можна казати про всіх, але загальні настрої такі. Коли епідемія була на піку, в місцевих соцмережах писали: Принаймні ми просто сидимо вдома, проводимо час з нашими рідними, маємо можливість займатися тим, на що бракувало часу. Нам набагато легше, ніж тим медичним працівникам, які працюють в Ухані, в провінції Хубей, тому нічого сильно жалітися.
Як Китай допомагає місцевому бізнесу
Наразі китайська влада називає вплив коронавірусу на економіку “короткотерміновим, зовнішнім і контрольованим”.
Так, у січні і лютому зростання промислового виробництва в КНР було нижчим, ніж за перші два місяці минулого року на 13,5%. Обсяг роздрібної торгівлі соціальними товарами скоротився на 20,5%, прибуток закладів громадського харчування скоротився на 43%.
Водночас популярнішими стали послуги через інтернет. Роздрібні продажі сягнули 1 трлн 123 млрд 300 млн юанів – це п’ята частина всієї торгівлі соціальними товарами.Збільшилися обсяги випуску речей, пов’язані із захистом від вірусу і предметів першої необхідності, зросли темпи виробництва високотехнологічної продукції.
- Чартерами повертають робочих
В Китаї є таке явище, як робочі-мігранти — це люди з сільської місцевості, які “мігруючи” їздять до великих міст, де наймаються на тимчасову роботу, переважно на будівельні та інфраструктурні проекти.
Щоб розв’язати проблему нестачі кадрів – місцева влада допомогла 9138 ключовим підприємствам найняти 370 тисяч працівників, а також організувала чартерні поїзди, автобуси та літаки, щоби повернути на роботу понад 4,1 млн робочих-мігрантів.
- Звільняють від виплат внесків соціального страхування
У лютому сукупний обсяг знижених або скасованих для компаній по всій країні трьох видів внесків із соціального страхування, включаючи страхування по старості, страхування від безробіття і травм на виробництві, склав 123,9 млрд юанів (близько 17,7 млрд долларів).
Найбільшу вигоду від цієї політики отримали середні, малі та мікропідприємства.
“Оскільки ці компанії є основними роботодавцями, ми маємо надавати їм більшу підтримку, щоб допомогти якнайшвидшому відновленню їхньої роботи і допомогти пережити важкі часи. Така підтримка може бути масштабнішою для підприємств у провінції Хубей”, – заявив прем’єр Держради КНР Лі Кецян.
- Відтерміновують погашення відсотків та кредитів
З 25 січня по 30 червня 2020 року середні та мікропідприємства, які постраждали від COVID-19 можуть звернутися до банків, щоб відкласти погашення відсотків. Цей термін можна продовжити до 30 червня, при цьому штрафи не стягуватимуться.
- Дають позики бізнесменам і фермерам
100 китайських банків нададуть позики приблизно 10 мільйонам малих та мікропідприємств, а також самозайнятим бізнесменам та фермерам. Вони зможуть отримати їх через додатки на мобільних телефонах. Це має допомогти відновити роботу, а також розширити виробництво після епідемії.
Також уряд порадив банкам працювати над значним зниженням ставок за кредитами для таких підприємств, взявши за основу рівень минулого року.
Ольга Ліцкевич, інтернет-видання “Йод-медіа”.
Олександр Николишин закінчив із срібною медаллю першу міську школу. Навчався на факультеті східних мов у Київському університеті ім. Шевченка. У 2005 р. Пройшовши відповідний відбір вчився в Ухані а потім закінчив магістратуру у Києві. Працював на телеканалі К-1. У Пекіні вже 10 років. Працює журналістом в Українській редакції міжнародного радіо “Медіакорпорація”. У липні буде 35 років. Живуть у Пекіні разом з дружиною та чотирирічним сином.
