У вісімнадцяте на Тернопільщині відлунали «Дзвони Лемківщини». Фестиваль вважається однією із найбільш колоритних подій року, він вражає етнічною самобутністю. Водночас свято є прикладом стійкості національного духу та відданості рідному краю, адже усі злочинні спроби асимілювати представників української нації серед інших народів – зазнали фіаско.
Голова Тернопільської ОДА Степан Барна пригадує, що лемківську культуру та традиції прищепили йому у дитинстві дідусь та бабуся, які також були депортованими.
«Усвідомлення того, що ти є українцем, лемком, стали важливою складовою у формуванні мого світогляду, у виборі переконань та навіть роботи, яку проводжу сьогодні. Хоча лемки і є невеликою етнічною групою українців, але їх внесок у розвиток самобутньої української культури є неоціненним. Можливість збиратися на Фестивалі «Дзвони Лемківщини» та аналогічних лемківських ватрах – це можливість не просто проявити свою пісню, говірку, особливості побуту. Це необхідна складова об’єднання українського суспільства довкола своєї культури», – зазначає Степан Барна.
Водночас голова ОДА звернув увагу, що «Дзвони Лемківщини» не є виключно розважальним заходом, адже в ці дні розділяємо й біль, якого зазнали лемки під час репатріації та операції «Вісла». У дні Фестивалю збираються родини, які свого часу були розділенні й позбавленні спілкування на довгі роки.
«Минуло 70 років від тих трагічних подій, але ми пам’ятаємо прагнення тоталітарного режиму знищити українців. Цей біль дає стимул до боротьби нам сьогодні, це нагадування кожному із нас – наскільки важливо зберігати єдність нації. Бо коли ми єдині – ми непереможні», – наголошує голова ОДА.
На думку голови Світової федерації українських лемківських організацій Софії Федини, на прикладі Фестивалю «Дзвони Лемківщини» помітним є локомотивний рух вперед. «Переломним був, напевно, 15-й ювілейний Фестиваль. І з того часу слава про цю подію, що відбувається на Тернопільщині поширюється все більше й більше. Даний фестиваль вже стає своєрідною візитівкою краю. Я тішуся, що тут і лемківський музей розбудовується, і лемківська ресторація, і парк скульптур», зазначає Софія Федина.
За її словами подібні «лемківські ватри» проводяться практично всюди, де є лемківська громада, що є надзвичайно важливим. З травня по вересень відбувається близько десяти таких масштабних заходів. Поза межами України лемки збираються у Польщі, Словаччині, США, Канаді.
«Сподіваюся, щовсе буде добре, і восени ми проведемо Лемківську ватру на Донбасі. Вона раніше проводилася у Переможному, під Луганським аеропортом. Саме лемки були одними із тих, хто найактивніше допомагав українським військовим на початку війни. Багато із них активно включилися у волонтерський рух», – зазначає громадська діячка.
Як повідомив Олександр Венгринович, голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина», цьогорічлише безпосередніми учасниками Фестивалю стали понад тисяча осіб – це сольні виконавці та творчі колективи, а гостей-відвідувачів традиційно збирається близько 25-30 тисяч.
«Лемки розпорошені по світу через депортацію 1944-1946 років. Але ми маємо мету – об’єднуватися, гуртуватися, щоб лемківська культура не зникла. А тільки примножилася. Головне – це дух, який живе в людях! Він є рушійною силою, тому ідея Фестивалю себе не вичерпує, а тількипримножується. Щороку «Дзвони Лемківщини» стають більш яскравими та насиченими. Для більшого комфорту у цьому році ми зробили навіс перед головною сценою, щоб глядачам було зручніше, і будь яка погода не стала на заваді заходу.Ми додали більше самобутності – кулінарія, гончарство, ковальство, фото-виставки та літературні експозиції, є кілька локацій для малечі. Вкрай важливим є зберегти саму ідентичність лемків як етнографічної групи українського народу. І вважаю, що за усі вісімнадцять років Фестивалю нам це добре вдається», – каже Олександр Венгринович.
За словами голови Тернопільської обласної ради Віктора Овчарука, наразі розглядається можливість, щоб «Лемківське село» – місце проведення Фестивалю працювало як туристичний об’єкт протягом усього року.
«Справді, було б доречно уніфікувати локацію лемківської культури та самобутності тут, в Монастириській. Добре було б, щоб туристи та етнічні лемки, які приїжджають на Тернопільщину з екскурсійними турами чи просто у гості, мали змогу відвідати насичену різними експозиціями локацію. Наразі питання перенесення музею на територію «Лемківського села» ще відкрите, але думаю незабаром ми його відпрацюємо з депутатським корпусом», – зазначив Віктор Овчарук.
Тож, Фестиваль «Дзвони Лемківщини» і цього року подарував незабутні враження учасникам та гостям. Головне – він вкотре довів, що єднання тільки примножує усі досягнення української нації.
