Біла і околиці.
- Моклеків ( місцеві назви – Костьолиско, Монастирище, Мокляки).
Літописно, як Моклеков згадується 1214 роком.
- Чарна. Подвійне городище з назвою, що фіксується на польській мапі.
- Батирова гора. Як і два попередніх, городище знаходиться на лівому
березі Серету.
– Малина гора. Гіпотетично – останній осідок древлянського князя.
-
Базар.
- Умовна назва Горішній фільварок.
-
Великі Чорнокунці.
- Місцезнаходження не відоме. 1671 року німецький мандрівник Ульріх
Фон Вердум, проїздом через Чорнокунці згадує замок.
-
Капустинці і околиці.
- Джерела поминають замок заснований у 15 сторіччі шляхтичем
Стажинським. На місці замку з 1840 був палац.
- Великі та Малі вали.
-
Колиндяни і околиці.
- Відомості про замок заснований у 15 сторіччі шляхтичем Стаменським (інше – Володієвським), перебудований Корнелом Городиським у палац.
- Великі і Малі вали.
-
Прабіжна.
- Місцезнаходження замку не відоме. Є відомості про те, що замок стояв
на лівому березі Нічлави, а оборонні вали – на правому.
-
Улашківці.
- 1636 року власниця містечка Ядвіґа Белзецька, писала про напад Януша Тишкевича на замок в Улашківцях.
-
Шманьківці.
- замчище в частині села з назвою Струсівка.
-
Ягільниця і околиці.
- Нині – селище Нагірянка із мурованим 1630 року Лянцкоронським
Замком на місці дерев’яного.
- Замчище в заказнику Білавина.
-
Чортків.
- Дерев’яний замок був закладений в 14 сторіччі у Долішній Вигнанці
власником Єжі Чартковським. На тому ж місці Станіслав Гольський 1610 року заклав мурований замок. Десь згадується і Підзамочок.
Окрім цього є підстави для припущень про замки в Росохачі – урочище Щовб – Городище; в Звинячі – фільварок, монастир; в Кривенькому – criv, з кельтської мови – міцний, кріпкий.
Все перечислене є фактажем, що потребує роз’яснення і спонукає до роздумів.
Така вагома складова нашої культури, як місцеве фортифікаційне зодчество у формах захисних дерев’яних споруд від Траянових стін (валів) до твердинь, поки-що не найшла свого місця в наукових працях і краєзнавчих розвідках.
Водночас, ці шедеври міліарної архітектури своєю виразністю і завершеність нічим не поступалися іншим зрубним будовам сакрального призначення.
Тлінність дерева обмежує зорове сприйняття тих реалій що були і водночас дає поштовх для пошуку місця їх находження, описовості втрачених форм і значення для долі нашого краю.
Потребують окремої локації на місці замки Чорнокунців, Прабіжної і Базару.
Саме розміщення тих чи інших замків є важливим бо маркує старі, а нині вже забуті шляхи сполучень, торгових, ремісничих і духовних центрів, вигод і ризиків тої доби, що зветься княжою, з угорською та половецькою інтервенціями, з литовсько – польським пануванням і внутрішніми міжусобицями.
На багатьох валах зберігся обпалений грунт, а на городищі Моклеків – матричні відбитки фрагментів частокольних колод, що дають уяву про матеріал і причину втрати замку. Лишається відкритим питання про обставини пожежі в замках кінця середньовіччя – чи то результат баталій, чи ярлична поступливість Батию…
Ця тема майже не рухана. Так склалося, що невидиме, стало непотрібним…
За фасадом нібито науковості і якоби державності, криється політика безпам’ятства і збайдужіння з тим самим книжником, якого задовольняє наявна прописна історія і культура; якому начхати на минуле і на майбутне, бо він живе одним днем.
Ярослав Свистун для Чортків.ОНлайн