Головна Новини Середньовічні дерев’яні замки Чортківщини

Середньовічні дерев’яні замки Чортківщини

Біла і околиці.

  • Моклеків ( місцеві назви – Костьолиско, Монастирище, Мокляки).

Літописно, як Моклеков згадується 1214 роком.

  • Чарна. Подвійне городище з назвою, що фіксується на польській мапі.
  • Батирова гора. Як і два попередніх, городище знаходиться на лівому

березі Серету.

–    Малина гора. Гіпотетично – останній осідок древлянського князя.

  1. Базар.

  • Умовна назва Горішній фільварок.
  1. Великі Чорнокунці.

  • Місцезнаходження не відоме. 1671 року німецький мандрівник Ульріх

Фон Вердум, проїздом через Чорнокунці згадує замок.

  1. Капустинці і околиці.

  • Джерела поминають замок заснований у 15 сторіччі шляхтичем

Стажинським. На місці замку з 1840 був палац.

  • Великі та Малі вали.
  1. Колиндяни і околиці.

  • Відомості про замок заснований у 15 сторіччі шляхтичем Стаменським (інше – Володієвським), перебудований Корнелом Городиським у палац.
  • Великі і Малі вали.
  1. Прабіжна.

  • Місцезнаходження замку не відоме. Є відомості про те, що замок стояв

на лівому березі Нічлави, а оборонні вали – на правому.

  1. Улашківці.

  • 1636 року власниця містечка Ядвіґа Белзецька, писала про напад Януша Тишкевича на замок в Улашківцях.
  1. Шманьківці.

  • замчище в частині села з назвою Струсівка.
  1. Ягільниця і околиці.

  • Нині – селище Нагірянка із мурованим 1630 року Лянцкоронським

Замком на місці дерев’яного.

  • Замчище в заказнику Білавина.
  1. Чортків.

  • Дерев’яний замок був закладений в 14 сторіччі у Долішній Вигнанці

власником Єжі Чартковським.  На тому ж місці Станіслав Гольський 1610 року заклав мурований замок. Десь згадується і Підзамочок.

Окрім цього є підстави для припущень про замки в Росохачі – урочище Щовб – Городище; в Звинячі – фільварок, монастир; в Кривенькому – criv, з кельтської мови – міцний, кріпкий.

Все перечислене є фактажем, що потребує роз’яснення і спонукає до роздумів.

Така вагома складова нашої культури, як місцеве фортифікаційне зодчество у формах захисних дерев’яних споруд від Траянових стін (валів) до твердинь, поки-що не найшла свого місця в наукових працях і краєзнавчих розвідках.

Водночас, ці шедеври міліарної архітектури своєю виразністю і завершеність нічим не поступалися іншим зрубним будовам сакрального призначення.

Тлінність дерева обмежує зорове сприйняття тих реалій що були і водночас дає поштовх для пошуку місця їх находження,  описовості втрачених форм і значення для долі нашого краю.

Потребують окремої локації на місці замки Чорнокунців, Прабіжної і Базару.

Саме розміщення тих чи інших замків є важливим бо маркує старі, а нині вже забуті шляхи сполучень, торгових, ремісничих і духовних центрів, вигод і ризиків тої доби, що зветься княжою, з угорською та половецькою інтервенціями, з литовсько – польським пануванням і внутрішніми міжусобицями.

На багатьох валах зберігся обпалений грунт, а на городищі Моклеків – матричні відбитки фрагментів частокольних колод, що дають уяву про матеріал і причину втрати замку. Лишається відкритим питання про обставини пожежі в замках кінця середньовіччя – чи то результат баталій, чи ярлична поступливість Батию…

Ця тема майже не рухана. Так склалося, що невидиме, стало непотрібним…

За фасадом нібито науковості і якоби державності, криється політика безпам’ятства і збайдужіння з тим самим книжником, якого задовольняє наявна прописна історія і культура; якому начхати на минуле і на майбутне, бо він живе одним днем.

Ярослав Свистун  для Чортків.ОНлайн