Головна Новини Село на Тернопільщині славне новенькими вулицями, довгожителькою і чотирма цвинтарями

Село на Тернопільщині славне новенькими вулицями, довгожителькою і чотирма цвинтарями

Постулат про квіткове наймення цього села мусується все частіше попри не досліджену наразі етимологію попередньої, більш тривалої назви – Грамушівка. Кажуть, то від імені пана, що мав на тих землях маєток. Однак новітня назва – Ромашівка таки «узаконена» торік, якраз в акурат перед храмовим празником – на день Верховних Апостолів Петра і Павла. Тоді-то цю назву виписали над дашком новенької автобусної зупинки, прикрашеної квітами ромашки, пише Чортків Сіті

Фото Максима Огородника

Фото Максима Огородника

Взагалі-то празників у селі два: ще один вже «на порозі» – на Воздвиження Чесного Хреста. Бо й тамтешня церква носить таке ім`я.


Фото Максима Огородника


Фото Максима Огородника

Ромашівка таки дочекалася бажаної обнови. Тепер по значному шматку центральної сільської «артерії» – вулиці Шевченка від колишньої колгоспної контори і до церкви хоч яйце коти!

 Фото Максима Огородника

Обійшлася та розкіш аж у 600 тисяч гривень. Ромашівський староста Зеновій Кубик деталізує: частково субвенції плюс сума коштів, спрямованих на благоустрій, що припадають на кожного мешканця села. Дорога та зовсім «свіженька» – викінчена трохи більше, як тиждень назад.

 Фото Максима Огородника

А посеред літа, в липні, впорядковано й іншу вулицю – Івана Франка. Там дорога білокам`яна, тобто без асфальтного покриття.

 Фото Максима Огородника

Серпень теж помітний для Ромашівки своєю новацією: освячено перекритий місточок, де обабіч – вазони з квітами.

 Фото Максима Огородника

Коментує депутат Білобожницької сільської ради Михайло Козарів:

– Роками на тім містку люди перестрибували через плити, таке робилося!

І вулиця Заводилівка так само нарешті дочекалася веселішої долі. Там «спрацював» щебінь «з благоустрою». А ще – з миру по нитці: приватний підприємець з сусіднього Косова Ігор Феник дав навантажувача, а знатний аграрій Василь Градовий – грейдера аж на два дні, от і зробили. Та й на спуску до цієї вулиці від в`їзду до села заасфальтовано пів ста метрів шляху.

Недарма привільно там молодим матерям з візочками.

 Фото Максима Огородника

Осінь – пора весіль. І в Ромашівці – теж.

 Фото Максима Огородника

Проте у школі за партами нині лише 22 учнів. Плюс восьмеро вихованців у садку.

Фото Максима Огородника


Фото Максима Огородника

А найстарша мешканка Ромашівки – 101-річна Марія Кіндяк. Увійшла вже у свою 102-у осінь. Ще доволі жвава, говірка бабуся. Живе удвох з невісткою, якій 76 років. А син помер чотири роки тому.

Фото Максима Огородника


Фото Максима Огородника

Овдовіла бабця давним-давно. Чоловік її, Микола Кіндяк, згинув поміж в`язнів Чортківської тюрми, яких гнали на Умань в 1941-му році – таких імен в Ромашівці аж двадцять троє. Син вже за України їздив до Умані, взяв жменю землі з братської могили в`язнів, де батькові кості спочинок знайшли.

Фото Максима Огородника


Фото Максима Огородника

Худоби нині в селянських обійстях негусто – навіть пів ста голів не набереться. Сільська господиня Марія Пшик ось троє голів обходить – дві корови і телицю.

 Фото Максима Огородника

А цвинтарів в селі аж чотири. То так склалося історично. Найновіший так облаштований, що й не всякий міський з ним зрівняється. Це добре, бо ж відомо, що не буває майбутнього без належного пошанування минулого.

Фото Максима Огородника

Фото Максима Огородника

Ще два кладовища – старі, з ХІХ та ХVІІІ століть. На одному покоїться прах внучатого племінника Тараса Шевченка. А ще одне – біля старої тракторної бригади. Там, за переказами, колись подалі від поселення хворих на тиф та чуму ховали. Давно те було.

Фото Максима Огородника

Фото Максима Огородника

Кабінет сільського старости Зеновія Кубика геть не обжитий: з усього видно – не кабінетний він керівник. І це дуже добре. Трудиться ж бо чоловік десь на самісінькому стику селянських потреб і можливостей, що може забезпечити Білобожницька ОТГ, до складу якої входить Ромашівка. Стик той наразі ще й який болючий.

Фото Максима Огородника


Фото Максима Огородника
– Я вважаю, як і більшість селян, що з децентралізації ми отримали позитив, – каже староста. – Адже село було дуже занедбане, – коментує далі – Трохи змінилося. Мало. Хочеться більше. Розуміємо, що поки що неможливо. Чекаємо, сподіваємось. І самі не сидимо склавши руки.

 Фото Максима Огородника