На північному заході від Бучача знаходиться село Рукомиш. Відоме село тим, що тут є церква св.Онуфрія XVII, фігура св. Онуфрія (середина XVIII ст.) робота скульптора Пінзеля, залишки скельного монастиря св. Онуфрія, джерело його імені, травертинові скелі.
Справжнім дивом природи на Бучаччині є невеликі, але дуже оригінальні декілька печер поблизу сіл Рукомиш. Виникли вони переважно в результаті співпраці людини з природою. Вода розмила і вивільнила від мінеральних порід порожнечі, а людська рука відповідно впорядкувала їх: розширила проходи, вирівняла стіни і долівку.
На думку дослідників, такі печери є найдавнішими пам’ятками християнства в нашому краї. У них, напевно, перебували перші монахи-місіонери, проповідуючи Христову віру.
В одній із таких печер аж до XVIII століття був печерний храм і келії монахів. Вони з’явились тут, зрештою, як і скрізь у нашому краї, у XIII столітті, як Батий зруйнував Київ. За переказами, ченці поселились в цьому благодатному краї у XIII столітті, і ймовірно прийшли сюди з Києва. Вони на північному горбку, з правого берега річки Стрипи побудували дві печери. Одну використовували для молитви, а другу – для помешкання. Печерний храм уособлює Божий гріб, тому тут завжди лежить фігура померлого Христа.
З 1712 року в цьому монастирі замешкали три ченці Василіяни з Бучача.
Але, коли в 1754 році Микола Потоцький відкрив при Бучацькому монастирі гімназію і розширив помешкання для ченців, то наказав, щоб всі Отці Василіяни із околиць переїхали в Бучацький монастир св. Хреста.
Варто зазначити, що з переходом ченців в Бучач, скельна церква залишилась, а в ній молились і моляться і досі. Опікується нею місцевий парох о. Михайло Суканець та православна громада церкви святого Онуфрія.
В селі є також греко-католицька церква, перебудована з колишнього костелу к.XX століття. Церква св. Онуфрія побудована в середині XVIII століття. Пам’ятка архітектури місцевого значення. Церква простих архітектурних конструкцій, з обмеженим членуванням форм і декоративного оформлення.
Над вхідною брамою, що веде до церкви колись знаходилась кам’яна фігура святого Онуфрія, робота скульптора Пінзеля, одного з найкращих тогочасних скульпторів Європи, сьогодні ця скульптура зберігається в церкві.
Слід зауважити, що Микола Потоцький постійно підтримував церкву святого Онуфрія. Він подарував унікальний дзвін, який зберігся і донині. Та все ж головна святиня Рукомиша – кам’яна фігура святого Онуфрія. Це остання робота Іоана Георгія Пінзеля – одного з найкращих тогочасних скульпторів Європи, виконана в камені. Адже недаремно цю скульптуру вважають безцінною. А як вона тут збереглася залишається загадкою?
Нині отець Михайло збудував тут Хресну дорогу, на пожертви меценатів, спонсорів, місцевих жителів та жителів сусідніх сіл.На сьогоднішній день село Рукомиш відроджується як духовна святиня. Кожного року сюди приїжджають прочани з усієї Галичини, Закарпаття, Волині. Тут вони сповідаються, причащаються, слухають молитви. Адже це унікальне місце і справді наділене Божою благодаттю. Хтось із католиків назвав його українським Люрдом, православні кажуть, що Рукомиш міг би стати українським Афоном. Та найголовніше те, що це наша українська святиня. І взагалі, вся навколишня природа тут, як цілюща вода, омиває душі тих, хто сюди приходить від суєти життя та отримання цілющого спокою.
