14 жовтня українці відзначатимуть чотири великі свята: Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, 77 річницю створення Української повстанської армії і День захисника України.
Свято Покрови здавна є одним із найулюбленіших українських свят поряд із Різдвяним, Великоднім і Святого Миколая. Цей день надзвичайно шанований серед українського селянства, бо до початку жовтня закінчувалися всі найважливіші сільськогосподарські роботи на землі, пише Свобода Це була найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Тому й дівчата примовляли: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку…»
Свята Покрова під час визвольної боротьби і за часів атеїзму
Покрова асоціюється з заступництвом і захистом від ворога – як видимого, так і невидимого. Особливо шанували Богородицю-Покрову запорізькі козаки та вояки УПА, які вважали її покровителькою.
Тому й не дивно, що після приходу більшовиків чи не найбільші каральні операції проводили на Покрову, зокрема, у с. Григорів Монастириського району 14 жовтня 1947 р. органи МДБ виселили 6 сімей, родичі яких були пов’язані з підпільною роботою: Ганну Мушанську з дочкою Павлиною; Ольгу Коренецьку; родину Михайла Клеби; Павлину Гульку; родину Данила Роня; Герасима Барана. За спогадами старожилів, тоді була ясна погода, але йшов «сліпий» дощ, а за повір’ям, це плачуть на небесах святі, отже, того дня це були сльози Богородиці.
Також за часів комуністичного атеїзму у нашому краї знищили найбільше фігур Пресвятої Богородиці. Хоча й храми, названі на честь Покрови, також зазнали руйнувань.
У дерев’яному храмі Покрови (1888 р. будівництва) у с. Мозолівка Підгаєцького району під дахом дзвіниці встановили золотий тризуб, якого знесли після приходу більшовиків. Церкві Покрови Пресвятої Богородиці у Клювинці на Гусятинщині цьогоріч виповнилося 120 років. Храм безпосередньо пов’язаний з визвольними змаганнями ОУН і УПА. Тут, на дзвіниці, під час військово-чекістської операції проти бандерівців загинув референт Чортківського надрайонового проводу ОУН Степан Проскурницький («Юр»), син о. Ореста Проскурницького, останнього через сина засудили на 10 років ВТТ.
У 1989 р. в підвалі церкви св. Покрови в Бучачі знайдено рештки розстріляних енкаведистами 148 осіб. Їх поховали у братській могилі біля храму.
Тільки згідно з рішенням виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих від 16 вересня 1961 р. № 942 зняли з реєстрації десятки релігійний об’єднань і закрили храми, серед них були і Покрови Пресвятої Богородиці, зокрема, у Кременці (тому, що тут було 5 церков, а прихожан начебто лише 10–15 осіб). Також закрили церкви Покрови у Бучачі, Заліщиках (у 1974–1989 рр. тут розташовувався районний музей) та ін.
У 1980-х рр. у Ріпинцях спалахнула дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. За ініціативи членів НРУ у 2003 р. тут споруджено і освячено новий храм.
Був в історії храмів Покрови і такий випадок: у 1965–1966 рр. вдалося реставрувати храм у Рудниках Підгаєцького району (1567 року будівництва). Нині окрасою святині є величавий образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Унікальність храмів Покрови Пресвятої Богородиці
Храми Покрови з чудотворними іконами є у селах Кордишів Шумського району (1914 р., чудотворна ікона Іоанна Хрестителя), Лисівці Заліщицького (1910 р., чудотворна ікона Покрови Матері Божої 17 ст., відреставрована у 1998–1989 рр., тут також споруджено духовний комплекс), Переморівка Шумського району (1753 р., чудотворна ікона Матері Божої з 18 ст.).
Церква у Зарваниці має дві назви – Пресвятої Трійці та Покрови Пресвятої Богородиці (1753 р., тут зберігається ікона Зарваницької Матері Божої та копія чудотворної ікони Розп’яття. У Чорткові (Долішня Вигнанка) є храм Покрови із цілющим джерелом, капличкою, іконою Матері Божої та духовним комплексом.
Храми Покрови Пресвятої Богородиці є пам’ятками архітектури. Деякі з них називають церквами-мандрівницями. Зокрема, у с. Міжгір’я на Монастирищині пам’ятку архітектури, дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, спорудили без жодного цвяха у 1864 р. з товстих колод, які сплавляли з Карпат річкою Дністер. Цьогоріч храму виповнилося 155 років. У с. Медова Козівського району була дерев’яна церква. В неї під час грози вдарила блискавка, і храм згорів. Місцевим жителям стало відомо, що у с. Якторів, нині Золочівського району на Львівщині, розібрали церкву. Львів’яни допомогли її перевезти у 1917–1918 рр. Церква збережена донині й названа на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У с. Гнилиці на Підволочищині є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1902 р., реставрована 2006 р.), а старий дерев’яний храм перевезли у с. Буглів Лановецького району. У с. Цебрів Зборівського району є старий дерев’яний храм, який у 1809 р. перевезли із Закарпаття, та новий, споруджений у 2007–2008 рр.
Є старі церкви у селах Сокілець Бучацького (1635 р., дерев’яна; збудували монахи, 1935 р. перекрита бляхою, 1946 р. – закрита, в 1985–1989 рр. у храмі діяв музей; тут є старовинне Євангеліє, куплене 1631 р., про що свідчить напис на ньому, повторно оправлене у 1850 і 1935 рр.), Старий Почаїв (1643 р., пам’ятка архітектури, дерев’яна, перебудована 1746 р.), Старе Місто Підгаєцького (1706 р., дерев’яна), Нирків (1730 р.), Залізці (пам’ятка архітектури 1740 р., перебудована з костелу), Мусорівці Збаразького (1746 р., дерев’яна), Оришківці (дві церкви – стара дерев’яна 1748 р. і нова, будівництво якої почали в 1938 р., а завершили у 1991 р). У Бучачі – храм, пам’ятка архітектури національного значення, споруджений у 1764 р. за проектом архітектора Бернарда Меретина у співпраці зі скульптором Іоанном Пінзелем. Хоча є й інші твердження щодо дати будівництва та авторів. Меценат граф Микола Потоцький привіз із Молдавії чудотворну ікону Святої Покрови. Цьогоріч храмам Покрови виповнилося: у Бучачі – 255 р., у с. Потуторів Шумського району – 220 р., у с. Михайлівка Борщівського – 165 р., у с. Староміщина Підволочисього – 130, у селах Кретівці та Травневе Збаразького і Целіїв Гусятинського районів – 110 р.
Варто зазначити, що в області діють монастирі св. Покрови, є також багато капличок і фігур.
Віктор КАРПОВИЧ
