Для майбутніх рятувальників з Харкова працівники Тернопільської ДСНС влаштували фотосесію у вишиванках. Для зйомок використали народні строї столітньої давності. Про це розповіла Суспільному речниця пожежно-рятувальної служби області Ірина Крупа.
За її словами, дівчата і хлопці – студенти одного із Харківських університетів. Оскільки в їхнє місто повертатися ще не рекомендують, вони вчаться і стажуються на Тернопільщині.
“Ми їх прийняли, поселили, організували навчання і стажування. Крім цього, ми всіляко намагаємося організувати їхнє дозвілля, щоби вони з користю провели час. Зокрема, 19 травня в Україні та у світі відзначають День вишиванки. І ми вирішили влаштувати для курсантів фотосесію. Перед заходом учасники переглянули пізнавальний фільм “Спадок нації” авторки Лесі Воронюк. Він – про історію та походження вишиваного одягу. Спеціально для цього заходу пані Леся записала для нас відеозвернення. Його ми транслювали перед переглядом”.
Фотографували дівчат у музеї пожежників. Переселенка з Миколаєва Олена для світлини одягнула український стрій, в руках у жінки – сито.
Олена розповідає, взяти участь у фотосесії їй запропонували друзі з пожежної частини. Жінка пригадує, як виїжджала з рідного міста.
“Наше місто намагалися оточити, обстрілювали. Шостого березня після ночівлі в підвалі під обстрілами ми з чоловіком вирішили вивезти 18-річну дочку. Було 15 хвилин на збори. Так ми опинилися в Тернополі”.
Ще одна учасниця заходу – Єва Карташева. Дівчина показує своє вбрання для зйомок.
“Ми були в дуже великому шоці від фотосесії, для нас це незвично. Я родом з Луганської області, і я не скажу, що в нас цим не пишаються, але там не приділяють стільки уваги національним атрибутам. Тому, коли нас привезли, вдягли, пофотографували, то ми всі були в захваті. Нам перед цим показували кіно, де розповідали, як вишивали в кожній області. В цій вишиванці є блакитні й червоні нитки, це – кольори моєї області, мого міста, мого дому. Це щось дуже рідне, дуже близьке до серця”.
Вишиванки для дівчат взяли у місцевій етногалереї. За словами працівниці галереї Наталії Волощук, деякі з цих речей вишили в 20-30 роках минулого століття.
“Ми намагалися донести до переселенців зі східних областей ідею, що українська традиція не тільки живе, а й перемагає. Ми показали молодим людям наші експонати. Одягнули їх у національний одяг, щоби вони відчули енергетику конопляного полотна, осягнули глибину старовинних технік вишиття, щоби відчули вагу українського строю, силу плахти, міць української крайки”, – каже жінка.
Ангеліна Семенець обрала для себе чорну вишиванку.
“Ці вишиванки – це щось неймовірне. Ось ця мені дуже сподобалась, бо вона виглядає дуже сучасно. А колір… не такий негативний чорний, а дуже гарний, яскравий, як наш чорнозем. Я таку сорочку міряю вперше. Раніше в мене були тільки білі вишиванки, а цю чорну побачила – і закохалася в неї”, – розповіла Ангеліна.
