Колишнє подружжя Іващуків з Почаєва з’ясовує нині стосунки в суді. Про конфлікт, що переріс у кримінал, між колишнім подружжям Оксаною та Степаном Іващуками знає вся Почаївська громада. Коли наприкінці 2019-го року чоловік побив дружину і вона заявила в поліцію, про інцидент розповіли на всю країну на центральних телеканалах. Більш як пів року тривало слідство, було зібрано докази вини підозрюваного, але правоохоронці ніяк не зважувалися оголосити підозру, бо Степан Іващук був депутатом Старопочаївської сільської ради. Лише торік у грудні йому вручили підозру, а з січня 2021-го почали розгляд справи в Кременецькому районному суді. Проте слухання затягується, оскільки обвинувачуваний кілька разів не приходив на засідання. То пояснював, що не був належно повідомлений, то запевняв, що в нього погіршився стан здоров’я. Потерпіла ж вважає, що ексчоловік свідомо зриває слухання, пише Нова Тернопільська газета
На засідання 21 травня Степан Іванович прибув, але заявив, що у нього передкоматозний стан. Довелося викликати швидку… У Кременецького районному суді паралельно слухають справи подружжя про визначення місця проживання дітей і про стягнення аліментів, адже в Іващуків — четверо дітей. Передкоматозний стан чи симуляція? «Степане Івановичу, ваш стан здоров’я дозволяє допитати свідків?» — звернулася на початку засідання до обвинувачуваного суддя Кременецького міськрайонного суду Галина Білосевич. «Ні, я не можу брати участь у слуханні. Мені зле, викликав недавно швидку», — заявив. «У мене нема спеціальних знань із медицини, я не екстрасенс, що могла б за візуальними ознаками зробити висновок, що у вас поганий стан здоров’я, якщо ви прийшли до суду. Для підтвердження має бути документ, підписаний спеціалістом», — пояснила суддя. «Я не придумую!» — запевнив чоловік. «Якщо є необхідність, можемо викликати лікарів швидкої і почуємо їхню думку». — «Можете викликати».
«Він симулює! — не стримує емоції потерпіла пані Оксана. — На минуле засідання не з’явився, бо казав, що йому зле, проте медичну довідку не приніс. Сьогодні знову зриває слухання, але ж до Кременця з Почаєва, мабуть, приїхав сам за кермом. Я бачила, як залишив в охорони суду викрутку, якою заводить свою автівку… Якщо він завжди такий хворий, то як може глядіти за дитиною?..» «Степане Івановичу, можливо, все ж допитаємо свідків, бо вони вже вдруге приїжджають. Якщо ваш стан буде погіршуватись, ми в будь-яку мить зупинимо», — пропонує суддя. «Ні, в мене передкоматозний стан!» — відповідає категорично. Суддя просить представника судової охорони викликати швидку допомогу. «Не можемо допустити, щоб на судовому засіданні померла людина. На жаль, у моїй практиці було таке, що швидка констатувала смерть. Якщо вже раз попікся, дмухай на холодне. І це була не вина моя, а реакція людини на оголошений вирок. Зачитала я вирок обвинувачуваному за вбивство. Рідні засудженого до останнього заперечували його причетність. Мама після вироку почала кричати. «Нікого не проклинайте. Це я зробив…» — зізнався.
Мама впала. Інший обвинувачуваний послухав рішення суду, вийшов із зали у коридор, там йому стало зле, впав і помер», — згадала прикрі випадки суддя Білосевич. Невже налякався двох свідків? Поки чекали на швидку, обвинувачуваний ходив коридором, вів дискусії з колишньою дружиною. Відмовився спілкуватись із нашою журналісткою. «Не хочу ні з ким говорити! Не даю ніякої інформації. Не затягую справу, завжди з’являюся до суду. Зацікавлений у розгляді, просто погіршилось здоров’я», — єдине, що зазначив.
«Та яке! Ми приїжджаємо щоразу, а його нема. То казав, що не прочитав СМС про засідання, то не прийшов, а згодом приніс довідку, потім знову не прийшов після свого дня народження — казав, що зле почувається. Наступного дня пішов до лікарки по довідку, не дала заднім числом. Ми просили суддю накласти на нього штраф, але суддя чомусь відмовила. Нині він говорить про високий рівень цукру. Хтозна ще, чи навмисне не випив чогось солодкого, щоб показник зашкалював?» Через 16 хвилин після виклику приїхала швидка допомога. Лікарка оглянула обвинувачуваного в автомобілі. Суддя запросила медика надати інформацію.
«Чоловікові необхідна госпіталізація, оскільки в нього підвищений рівень цукру в крові, але він відмовляється від госпіталізації», — повідомила.
«Чи може брати участь у судовому засіданні?»
— «У нього може статися кома, але почувається більш-менш добре». «Чи міг штучно підняти рівень цукру?» — запитав хтось з учасників процесу. «Не можу сказати», — відповіла. Обвинувачуваний уже не заходив до зали, тож довелося відкласти засідання. «Побачив, що прийшли свідки і почав грати… Скільки ми будемо їздити? Мені 71 рік, я вже двічі добираюся даремно з Почаєва, потратила кошти. Хоч би зважив на мій вік…» — обурилася свідок Олександра Яблонська.
«Бив по голові, розсік брову, вибив зуб…»
Потерпіла Оксана та обвинувачуваний Степан прожили у шлюбі 20 років. Їхній доньці Іоанні 19 років, Даміанові — 9, Власію — 7, Катрусі — 3. Старша донька живе окремо від батьків. Даміана забрав до себе батько, а двоє менших живуть із мамою. Суд поки що не визначив, з ким мають бути діти.
— У нас із колишнім чоловіком велика різниця у віці — 16 років, він мене завжди безпідставно ревнував, але якось жили, — зітхає пані Оксана. — Діти були малі, я десять років — у декретній відпустці. Спершу він працював водієм, відкрив заправку, згодом взявся обробляти паї, але потім справа занепала. Останні роки сидів без роботи, перебивався підробітками. Донька приймала все літо малину, а він збував. Розпродував свою техніку, то якось виживали. Мене на роботу не пускав. Розказував історії, нібито я гуляю. Поки я була молода-зелена, все терпіла, звикла до його агресії. Але коли ситуація переходить всі межі, нема сил терпіти, як бачиш, що в інших людей не так, як у нас. Хотіла подати на розлучення, але в мене не взяли в суді позовну заяву, боялися, мабуть, що чоловік буде конфліктувати. Всі в районі добре знають його непростий характер. Якось я залишилася ночувати в батьків, то він так розлютився, що сказав, що подає на розлучення. Для нього важливо було, щоб не я подавала заяву, а він, щоб я не принизила його. Якось на Різдво перерізав усі наші фотографії. Не раз стягував мене з ліжка з копняками… Це було справжнє пекло.
Загострилася ситуація у грудні 2019-го. 4 грудня побив мене вночі сонну, хоча ми вже були розлучені, але жили під одним дахом. Тоді я зібрала речі й пішла від нього. Дядько дозволив мені поселитися з дітьми у хаті нашої покійної бабусі. Перші дні чоловік приїжджав до брами, спілкувався з дітьми. За день до свята Миколая привіз їм подарунки. А майже опівночі 19 грудня знову приїхав… Ми вже лягли спати: хлопці — на одному ліжку, а я годувала Катрусю на другому. Хтось постукав у двері. Діти виглянули у вікно, побачили тата і відчинили. Він ходив під вікнами, світив ліхтариком. Зайшов до хати. Діти почали тішитись подарунками. Я не піднімалася з ліжка, хотіла, щоб Катруся заснула. Раптом він увірвався до мене і почав бити кулаком в голову… Розсік мені брову, вибив зуб… А тепер усе заперечує. Я була вся закривавлена, одяг Катрусі й ліжко — у крові. Сини бачили, як чоловік бив мене. Від болю і шоку я ридала, тож він пішов. Усю ніч була в переляку. Вранці зателефонувала до хресного, щоб заховав мене, бо колишній чоловік мав рушницю, міг хтозна-що зробити… Сфотографувала обличчя, скинула рідним — наробили шуму. Порадили негайно звертатися в поліцію. Приїхав мій тато, викликав швидку, лікарі обробили рану і наполягли на госпіталізації. Я боялася залишатися в Почаєві, тож поїхала в лікарню до Тернополя. Дорогою заїхали до Кременця до слідчої, я дала пояснення. Експерт зафіксував побої. Далі майже місяць я лікувалася. За дітьми доглядали мої рідні. Спершу він був наляканий, бо розумів, що пахне смаленим. Проте згодом хотів піддобритися, щоб я забрала заяву. Якось біля школи копнув мене на очах у дітей і вчителів, я звернулася в поліцію, а він подав зустрічну заяву, нібито я його побила. Поки що цю справу розслідують.
У суді загалом зараз три наші справи. Колишній чоловік хоче вийти сухим із води, очорнити мене, принизити. Хоче виписати з будинку нас із старшою донькою. Тримає нині Даміана в себе, бо розуміє, що син — головний свідок. Купив йому телефон, провів Інтернет, вчить їздити на авто. І син тепер каже, що нічого не бачив… Батько мав би заробляти і дбати про дітей, а не з їх мамою судитися. Сподіваюся, що суд справедливо покарає колишнього чоловіка за насильство, яке я пережила.
