Головна Новини Рани заживуть, м’ясо наросте, Україна переможе…

Рани заживуть, м’ясо наросте, Україна переможе…

DSC_0239-650x418Війна на Сході країни забрала тисячі життів українських воїнів. Скалічених війною бійців, мабуть, ще більше. Нині вони долають фізичний і моральний біль, вчаться жити заново. Під час військових дій в зоні АТО були важко поранені троє наших земляків: Максим Комендант – у Донецькому аеропорту, Юрій Ганусевич – на 31-му блокпосту на Луганщині, Сергій Лучкін – під Дебальцево, пише Народне слово
Трьом мужнім захисникам Вітчизни минулої середи волонтери штабу національного спротиву зробили невеликий сюрприз. Чоловікам вручили невелику фінансову допомогу на лікування, а також комплекти військової форми, берці та продуктові набори. – Ми пишаємося вами, молимося за ваше здоров’я, – наголосив Володимир Голоднюк, – ці невеликі подарунки і кошти – найменше, що ми можемо для вас зробити.
27-річний Максим Комендант зі Збаража добровільно викликався у військкомат, хоч і не служив в армії. Як і більшість чоловіків-патріотів каже: «Хто, як не я!?». А ще бійця, який у мирний час був водієм-далекобійником, надихнув вчинок старшого брата Назара, який добровольцем пішов служити у спецбатальйон «Тернопіль», місцем дислокації якого є Лисичанськ на Луганщині. Варто зазначити, що у братів Комендантів навіть позивний один на двох «Льода».
Максим був призваний у вісімдесяту аеромобільну бригаду. Після тримісячних військових навчань на полігоні у Яворові поїхав на передову – у Костянтинівку, що на Донеччині. Після того як «вісімдесятка» замінила бійців 95-ї бригади у Донецькому аеропорту, 12 днів тримав із побратимами оборону летовища. 16 січня був важко поранений в ногу, але тільки через два дні його змогли вивезти з аеропорту та доправити в медзаклад Дніпропетровська, де його одразу прооперували. Після цього Максим лікувався у Вінниці, а зараз проходить реабілітацію вдома – поряд вагітна дружина, чотирирічна маленька донечка. Боєць потроху одужує і про свій вибір не жалкує та надіється на перемогу України. – Рани заживуть, Богу дякувати, що живий залишився, – каже Максим та з іронією додає: Кістка зростеться, м’ясо наросте. Все буде добре.
35-річний збаражанин Юрій Ганусевич на передовій у складі 24-ї бригади служив з листопада минулого року до 20 січня поточного року. У бою на 31-му блокпосту був важко поранений. – Від осколків та куль постраждала вся ліва сторона , – каже Юрій, – внизу ноги замість п’яти утворився фарш, були розірвані м’язи. Врятував життя бронежилет.
Спочатку чоловік лікувався в Харкові, а зараз у нього теж домашня реабілітації, в колі рідних – дружини, двох дітей. Попереду на бійця чекає складна операція. Юрій Ганусевич каже, що уже почувається уже значно краще, вірить, що повернеться у свою професію будівельника, а ще дякує усім людям, які не залишають його наодиниці з бідою, допомагають.
На межі життя і смерті балансував 34-річний Сергій Лучкін із села Синява, який у зоні АТО служив з 22 січня у складі 30-ї механізованої бригади командиром бойової машини. 6 лютого він отримав важке поранення в руку і пах . – Бій зав’язався у селі Рідкодуб, – пригадує Сергій, ми поїхали виручати хлопців, які потрапили у засідку. Якби не бронежилет, невідомо, чим би все скінчилося. Чотири дні пробув у реанімації в лікарні Дніпропетровська, звідти був доправлений санавіацією у Львів. Місяць там пролікувався. Зараз вдома, де на мене з нетерпінням чекали батьки і дружина.
Сергію Лучкіну ще мають робити операцію на руці, але чоловік не занепадає духом і бажає усім землякам того ж, а ще віри в перемогу, та дякує небайдужим людям, які допомагають українським воїнам на передовій і не забувають про поранених.

Світлана БОДНАР