Головна Новини Прокурором Тернопільщини хотів стати генерал з манією

Прокурором Тернопільщини хотів стати генерал з манією

Генерал-кучміст, який остаточно втратив мрію стати нардепом Віталій Максимов ніяк не втратив нав’язливої ідеї очолити будь-який правохоронний орган на Тернопільщині. Нещодавно, він робив спроби “пробити” собі крісло прокурора, та безрезультатно.

Під час зустрічі зі своїм кумом, губернатором Закарпаття Генадієм Москалем політик-невдаха пробував домовитись про співбесіду з Юрієм Луценком, щоби завдяки протекції впливового родича зайняти крісло прокурора Тернопільщини, яке до недавнього часу залишалося вакантним. Тоді, це була єдина вакансія, яка би влаштувала амбіції опального генерала, адже посада керівника Нацполіції області, про яку досі мріяв Максимов, уже остаточно затверджена за Олександром Богомолом.

Як стало відомо з конфіденційних джерел, Юрій Луценко навідріз відмовився від зустрічі із генералом-пенсіонером, якого сам ще у 2005 році призначив головним міліціонером Львівщини і навіть вважав своїм другом.

Відомий своєю агресивністю, Максимов із тріском програв дві останніх виборчих кампанії до парламенту, завоювавши славу не тільки політика-невдахи, а й скандаліста і крикуна. Недарма у міліцейських колах йому дали прізвисько «Макс Бєшений» ще за часів його служби в органах. Відтак Луценку аж ніяк не потрібен підлеглий, за яким тягнеться довгий шлейф розмаїтих скандалів.

Ми ж підгадаємо деякі з них.

Віталій Максимов керував тернопільською міліцією тричі, а в перерві обіймав аналогічні посади в Закарпатті та Львівщині.

Під час його перебування в Ужгороді злі язики подейкували, що Максимов знайшов спільну мову з місцевими контрабандистами, яким нібито надавав посильну підтримку. Ходили навіть чутки, що Максимов був затриманий на одній із митниць Закарпаття і навіть провів певний час в одному з ізоляторів тимчасового затримання.

Повернувшись до Тернополя, Віталій Максимов зі свіжими силами взявся за впорядкування діяльності підконтрольної йому структури. На той момент, за інформацією тернопільських журналістів, його персональний службовий автопарк складався з двох джипів „Тойота-Лендкрузер-100”, двох „Тойот-Кемрі” та „Мерседеса” Е-класу з приватними номерами „50 000”. Приблизна сумарна вартість таких авто становила на той час 220 тис. доларів США, тоді як службовий автопарк тернопільського УМВС складався переважно з „Жигулів”, яким, до того ж, хронічно бракувало пального.
Також Максимов виявився власником симпатичного 4-поверхового будиночка в с.Петриків приблизною вартістю 150 тис. доларів. Хоча за документами, які колись показував сам генерал, будівля оцінена всього у 119 тисяч гривень.

Інформовані джерела стверджують, що ця „хатка” має повчальну історію. У ній нібито мешкала мати хлопця, який потрапив до рук правоохоронців у той час, коли Максимів відбував першу каденцію на посаді головного міліціонера Тернопільщини. Хлопцеві „шили” вбивство, до якого він не був причетний, а хата, нібито, відіграла роль основного доказу невинності підсудного. Хлопця випустили, а генерал, повернувшись із Закарпаття, оселився в цьому будинку.

Втім, зібравшись у політику, Максимов усіляко намагався переконати тернополян, що хату йому купила теща, а на покупку джипа гроші дали батьки. Однак у цю байку так ніхто і не повірив. Уже в іншому передвиборчому інтерв’ю Максимов забувається і озвучує другу версію походження своїх статків:

– По-перше, ця автівка (йдеться про «Тойоту-Прадо», на якій у той час їздив Максимов, – авт.) не така дорога, як в інших кандидатів, по-друге, інші кандидати взагалі не задекларували свої автомобілі, хоча ми бачимо, на чому вони їздять. А мої гроші на автомобіль були чесно зароблені: мав хорошу зарплату, потім – вихідну допомогу при виході на пенсію… Тому вперше дозволив собі купити хороший автомобіль. Більше того: і будинок, і машину, і пальне та запчастини до неї – все купував і купую виключно за кошти сімейного бюджету. Це легко перевірити, бо щороку подавав декларацію про доходи.

Втім, якими би не були статки заступника директора з питань безпеки банку «Аваль» (а Максимов останніх 6 років займає саме цю посаду), зрозуміло, що на генеральському городі закопана не одна банка з американською валютою. Адже тільки за останніх три роки Максимов за власний кошт провів дві виборчих кампанії до парламенту, а також придбав у Чернівцях два ресторани на ім’я своєї доньки Ірини.

Але повернемося до Львівщини, яку свого часу Луценко необачно довірив генералу Максимову. Невдовзі післяйого приходу на посаду начальника УМВСУ в Львівській областікримінальна обстановка в регіоні загострилася. Було скоєно ряд резонансних злочинів. Зокрема, було вбито екс-губернатора регіону Степана Сенчука; начальника управління транспорту Львівської міської ради Ярослава Вовчака; директора фірми «Галімпекс» Богдана Дацко. Чудом залишився живим депутатміськради і власник базару «Шувар» Роман Федишин. За це Максимова звільнили з посади. Однак він уже звично це пояснив усім як політичне переслідування.

Практично за аналогією почали розгортатися події і в Тернопільській області. Після призначення Максимова в червні 2007 року (третє пришестя в нашу область) на посаду начальника обласного УМВСУ ним було змінено керівництво УБОЗ, УДСБЕЗ, слідства, міськ- і райвідділів. Особлива роль, як і в Львівській області, була відведена УДАІ, яке очолив Олег Кавюк, кум сина Максімова – Олега. Саме йому було відведено роль “гаманця” сім’ї генерала.

Відтак Кавюку дозволялися усі доступні методи для отримання грошових потоків: від дрібних поборів на автодорогах області до створення цілої системи підставних приватних СТО, на яких зобов’язували пройти техогляд державний транспорт за втричі більшою ціною. Що цікаво, коли вседозволеність Кавюка вийшла за усі допустимі межі та спровокувала сплеск обурення тернополян, Максимов одразу публічно зрікся свого головного «казначея», заявивши, що навіть гадки не мав про його діяння.

Невдовзі навколо сім’ї Максимових виник черговий скандал. Новопризначений губернатор Тернопільщини (нині народний депутат-радикал) Юрій Чижмарь публічно звинуватив Максимова у тому, що у його сина Олега – підроблений військовий квиток та куплений диплом про вищу юридичну освіту. На той час генеральський синок уже робив кар’єру в СБУ, а тогочасному начальнику цієї структури на Тернопільщині Радецькому нічого не вартувало витягнути на-гора документи малого Максимова і показати їх своєму товаришу Чижмарю.

Скандал докотився аж до Києва, де якраз правив балом родич тернопільського губернатора Віктор Балога. І зам’яти його допоміг лише хресний батько Олега Максимова – на той час заступник міністра внутрішніх справ Генадій Москаль. Кажуть, саме відтоді він усіляко соромиться і уникає скандального генерала, розуміючи, що таке кумівство занадто шкодитиме його особистій політичній кар’єрі. Втім, Максимов, наче не розуміє, що відбувається, і продовжує на кожному кроці хвалитися своїм впливовим кумом.

Зважаючи на такий розклад, зайняти посаду прокурора області Максимов практично не має шансів. Вкотре не зганьбитися дружбою з одіозним генералом-кучмістом, який у міліцейських кругах має прізвисько «Макс Бєшений» нині вистачає розуму і в Юрія Луценка, і в Генадія Москаля.

За матеріалами Тернопільський кореспондент