Головна Новини Примусова ізоляція для борщівського «гангстера»

Примусова ізоляція для борщівського «гангстера»

36-річний житель Борщова, батько трьох дітей, вже вкотре потрапив на лаву підсудних. Цього разу його справи кепські – тюрми не уникнути. І це днями підтвердив Верховний Суд. У чоловіка, який працює водієм автобуса, якась манія: переслідувати і лупцювати інших учасників дорожнього руху. Причому по-гангстерськи – з погонями, таранами, вибиванням скла…Свобода

Подорож до Одеси п’ятеро жителів Івано-Франківська запам’ятають на все життя. Те, що їм випало пережити, нагадувало трилер. Трапилася подія в ніч на 1 серпня на дорозі у селі Кривче Борщівського району. Машину, в якій їхало четверо дорослих та малолітня дитина, раптом стали переслідувати невідомі на іномарці. На вимогу зупинитися іванофранківці не відреагували, адже о третій ночі у невідомій місцевості годі було чекати чогось доброго від переслідувачів. Зловмисник, що сидів за кермом «Мазди», пішов на таран. Удар був несильним, проте далі рухатися подорожуючі не змогли – їх машину відкинуло з проїжджої частини на узбіччя. Нападники кинулися до заблокованої автівки, стали силою відчиняти дверцята, відтак розбили бокове вікно з боку водія і давай гамселити його. Лаялися, вимагали усім вийти.  У якийсь момент один зі зловмисників розпилив у салон невідому речовину. Як згодом з’ясувалося, з газового балончика «Терен».  Люди змушені були вийти з автомобіля, тим більше, що малолітня дитина, котру  везли на оздоровлення до Одеси, має проблеми з диханням.

Як зізнаються потерпілі, від шоку і страху вони вже не знали, що буде далі, й очікували найгіршого. Та раптом нападники відступили – сіли у своє авто й подалися геть.

Іванофранківці викликали поліцію. Цієї ж ночі нападників – 34-річного та 24-річного жителів Борщова – затримали, обоє були у стані алкогольного сп’яніння. Родина потерпілих після отримання медичної допомоги та проведення усіх необхідних слідчих дій рушила до місця відпочинку.

Наприкінці року над нападниками відбувся суд. Обом інкримінували хуліганство. Чому вони переслідували незнайомих людей і скоїли напад на них? «Хотів поговорити», – так відповів один з них – старший. Та не вмотивована агресія, підігріта алкоголем, – здається, звичний стан для цього чоловіка. Він неодноразово судимий. А остання судимість – у 2018 році – майже точнісінько за такий же злочин. Він наздогнав на дорозі у селі Сков’тин Daewoo Lanos, який начебто заважав йому їхати, разом зі спільником витягнув силоміць водія й жорстоко побив. Тоді обом присудили по 10 з лишком тисяч гривень штрафу. Прокурор оскаржував вирок, наполягаючи на суворішому покаранні, але в останній момент відкликав апеляцію.

Схоже, цей кримінальний досвід нічому не навчив чоловіка. Маючи трьох дітей, двоє з яких неповнолітні, будучи у статечному віці, далі шукав адреналіну й пригод на нічних дорогах. Сім’я з Прикарпаття йому пробачила кривду й подала заяву до суду, у якій це засвідчила. Мовляв, винуватець відшкодував матеріальну шкоду (розбитий бампер та вікно було оцінено у понад 6 тисяч гривень) й моральні збитки. А тому вони не мають жодних претензій й просять суворо не карати.

І цього разу Борщівський райсуд був поблажливим до дорожнього хулігана, присудивши так зване умовне покарання – два роки позбавлення волі з відстроченням виконання вироку та із встановленням іспитового терміну на півтора року. Мовляв, в обвинуваченого троє дітей, позитивні характеристики й потерпілі просять не позбавляти його волі.

Однак цього разу державний обвинувач виявився наполегливим – подав і підтримав апеляцію у суді другої інстанції. Тернопільський апеляційний суд скасував вирок й присудив три роки позбавлення волі. Стосовно другого засудженого, якому у Борщівському райсуді присудили штраф, вирок залиши у силі.

Чим керувалися судді апеляційної інстанції? Засуджений, маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив новий злочин проти громадського порядку та моральності, до того ж є обтяжуючі обставини – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та в присутності дитини. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Колегія суддів дійшла висновку, що виправлення без позбавлення волі не можливе.

Засуджений, мабуть, покладав великі надії на Верховний Суд. Але марно. Зазвичай рятівні аргументи – відшкодування заподіяних злочином збитків й прихильна до винуватця позиція потерпілих – цього разу дали збій. Суд зауважив, що хуліганство – двооб’єктний злочин, який посягає як на суспільні, так і приватні інтереси, а тому позиція потерпілих не може бути вирішальною. Вирок – три роки позбавлення волі – залишено у силі.

Наразі в Україні 52 тисячі ув’язнених і засуджених осіб, із яких 30 тисяч утримують у тюрмах і майже 20 тисяч – у СІЗО. Ми – у десятці європейських країн з найбільшою кількістю тих, хто перебуває у місцях позбавлення волі. І хоч останніми роками, у зв’язку із запровадженням альтернативних видів покарання, кількість людей за гратами зменшується, але фахівці сходяться на тому, що «армія» в’язнів – це надмірне навантаження на бюджет, й чесно визнають, що тюрма ще нікого не перевиховала.

Нещодавно міністр юстиції заявив про намір розпродати в’язниці і залишити діючими лише дві. Щоправда, згодом у Міністерстві деталізували, що це далека перспектива. Наразі тут готують нормативну базу для закриття виправних центрів, яких в Україні є дванадцять. Це заклади, де відбувають покарання у вигляді обмеження волі. Хочуть зовсім ліквідувати такий вид покарання, оскільки він малоефективний, бо особи, які утримуються в таких центрах, лише ночують у них, а вдень можуть вільно пересуватися населеним пунктом. Виправні центри обходяться держбюджету у майже 200 млн гривень на рік.

Схоже, що міністр Малюська має намір реформовувати  пенітенціарну систему революційними методами (взяти хоча б запровадження платних камер у СІЗО), що знову ж таки дуже по-різному оцінюють фахівці. Як би там не було, в’язниці залишаться, бо без примусової ізоляції не існує жодної держави.

Ольга КУШНЕРИК