Головна Новини Погром по-тернопільськи: вогнем і зброєю гнали циганів з насиджених місць

Погром по-тернопільськи: вогнем і зброєю гнали циганів з насиджених місць

Сталося це в ніч на 22 травня під Тернополем.
Контрастна меншина: дуже бідні і дуже багаті
Востаннє перепис населення в Україні проводили у 2001 році. Тоді ромів нарахували більше 47 тисяч осіб, що становило 0,1% населення. Хтозна скільки їх зараз, як і достеменно не відомо, скільки всього українців. Втім, ця малочисельна, але дуже самобутня народність на наших теренах є малозрозумілою для більшості людей. З циганами (як прийнято у нас споконвіків називати ромів), переважно не спілкуються, уникають їх, остерігаючись шахрайства чи злодійства. Це – гірка правда, і нікуди від неї не подітися. Відтак ми знаємо про цей кочівний народ не так вже й багато. Пишні, божевільно дорогі весілля дітей баронів в Інтернеті набирають сотні тисяч переглядів, бо такого багатства і марнославства не побачити і на королівських весіллях. Водночас на міських вулицях обходимо боком ромів у лахміттях, замурзаних їхніх дітей, які ніколи не були за шкільною партою. Ромська бідність вражає своєю відкритістю і неприхованістю. Але, здається, що це не дуже бентежить самих ромів з їхньою ніби природженою безтурботністю, веселою галасливістю, пише газета “Свобода”

Найбільш контрастна національна меншина фактично є терра інкогніто для решти українців, які здебільшого керуються суто стереотипним сприйняттям. Та й для держави роми ніби не рідні діти – упродовж десятиліть нічого не зроблено для їхньої соціалізації.

Звідки взялися українські роми?
Цигани почали заселяти українські землі наприкінці XIII – першій половині XIV ст., а вже до середини XV ст. вони розселилися практично на всіх українських землях. Більшість із них прийшли на українські землі з Валахії та Молдови. Протягом свого існування на українських землях не раз зазнавали переслідувань з боку державної влади. Так, починаючи з середини XVI ст., в Речі Посполитій було видано низку нормативно-правових актів, які регламентували виселення ромів за межі держави.

У Російській імперії практики виселення циганів за межі держави не було, але, починаючи з 1783 року, відбувалися спроби примусового оселення циганів, переведення їх до осілого способу життя. Однак, як правило, роми не затримувалися на постійному місці і скоро покидали насиджені місця.

Найчисельнішою групою циганів України були серви. Циганолог зі світовим ім’ям Лєв Чєрєнков у своїй лінгвістичній класифікації відносив їх до української діалектної групи. Більшість із них були православними. Іншими великими групами ромів на українських землях були кримські, молдавські та угорські.

Варто згадати, що під час Другої світової війни роми зазнавали таких же переслідувань, як і євреї. Нациська Німеччина вважала їх другосортними, біосміттям.
І почалися погроми…
Цьогорічна весна стривожила українських ромів. Погроми на Одещині, у Києві, Львові, а недавно і у Тернополі. Такий послідовний ланцюг подій з однаковим сценарієм виключає випадковості, а також унеможливлює кваліфікувати як суто локальні конфлікти. Очевидно, йдеться про сплановані акції. Але хто і для чого і на чиє замовлення зараз, коли країна у війні, і на кордонах є реальні загрозливі вороги, відволікає увагу українців на надуманих ворогів – ромів?.. У ракурсі потенційних сепаратиських зазіхань у частині Закарпаття гноблення і переслідування ромів могло б стати «козирним» аргументом для подальшої ескалації. Але це, повторюю, припущення. Жоден посадовець з правоохоронних відомств наразі не розцінив серію погромів як сплановану акцію.

Отже, ввечері 22 травня невідомі у масках напали на циганський табір неподалік Тернополя – у селищі Велика Бере зовиця. Були спалені намети й усе майно. Дорослі і діти повтікали до лісу. Одного чоловіка нападники побили палицею по спині. Лунали погрози, у хід пішла травматична зброя (згодом тут знайшли чотири гільзи).

На виклик негайно виїхала група реагування патрульної поліції та екіпаж патрульної поліції. Поліцейські опитали людей, встановили напрям, у якому втекли нападники. За півтора кілометри від місця події правоохоронці зупинили групу осіб, які підпадали під опис нападників. Їх доставили до відділення поліції.

За фактом нападу розпочато кримінальне провадження за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень). Слідчі дії тривають.

На прес-конференції керівник обласної поліції Олександр Богомол деталізував, що затриманих було дванадцятеро – віком від 14-ти до 35-років. Були серед них члени радикальних організацій. Жодних знарядь нападу, як от бит, травматичної зброї, масок у затриманих не виявили. Самі ж затримані заперечували причетність до погрому, стверджували, що займалися спортом – бігали.

Цю групу людей у відділку протримали до трьох годин – опитали, сфотографували і відпустили.

Стосовно потерпілих. За словами Олександра Богомола, троє ромів написали заяви, решта відмовилися. За медичною допомогою ніхто не звертався. «Не побити, а налякати» – таку мету, на думку О. Богомола, переслідували нападники.

Їм пригадали усі гріхи
Тернопільський погром циганського поселення спровокував хвилю … схвалення серед користувачів соціальних мереж. Ромам пригадали усі гріхи – крадіжки, шахрайства, а також нав’язливість при жебракуванні, асоціальний спосіб життя. Хоча доказів того, що саме ця група ромів, чиє житло спалили, вчинила щось протиправне, ніхто не навів.
Дивна річ: у Франції героєм вважають малійця, який без страховки викарабкався на четвертий поверх, щоб врятувати дитину, а у нас героями стали ті, хто спалив дах над головою бідним дітям.
Знову ж таки, повертаючись до того, чи усі роми – потенційні злочинці? На запитання керівникові обласної поліції: скільки вчинено ромами злочинів у межах області, той відповів, що такої статистики не ведеться, бо це, власне, було б ксенофобією. Роми є громадянами України.
Все-таки особи ромської національності часто фігурують у кримінальній хроніці, і про це періодично повідомляє прес-служба поліції. Вони їздять селами, начебто торгують якимось крамом, скуповують горіхи, пір’я, і після таких відвідин у людей зникають гроші, цінності. Чи це дійсно роми, не завжди відомо – смугляві з вигляду (так потерпілі описують «візитерів»).

Жодна людина не повинна жити у страху
Європейські інституції виступили з осудом ромських погромів. Попри засудження ксенофобії, вагомо прозвучав аргумент: жодна людина не повинна жити у страху. Це не просто риторика, це – принципи, які свято сповідує і за якими живе Європа, хоч сама потерпає від ісламського радикалізму. Ще у ХVIII столітті британський прем’єр-міністр Вільям Пітт написав: «Уявляється, що найбідніша людина може у своєму будинку не підкорятися навіть всій королівській владі. Будинок може бути хитким, його дах може бути ненадійним, його може продувати вітер, вриватися буря, дощ, але король Англії не може туди увійти – усі його повноваження не дають йому права переступати поріг халупи, що розвалюється».

А в ромські халупи зайшли і знищили їх навіть не державні представники, а молодики, які наділили себе правом карати. Що проросте на згарищі халуп – добро, справедливість, правопорядок?.. Здається, той «червоний півень» не так палахкотів праведним гнівом, як насолоджувався чужим страхом.

Ольга КУШНЕРИК