25-річний парамедик Павло рятував побратимів, а коли сам отримав поранення, зміг пішки подолати більше кілометра до пункту евакуації і вижити. Тепер він проходитьреабілітацію на Тернопільщині, повідомляє Суспільне.
“Думки були про те, щоб вижити, я зрозумів, що я хочу жити, мені треба вибиратися звідтіля і так себе мотивував”.
Парамедиком Павло вирішив стати у 2016-му, коли навчався в одному із Харківських університетів.
“Я хотів допомагати, не просто бути бійцем, який виконує якісь тактичні завдання, а бути ще чимось корисним”.
З того часу Павло почав проходити різні тренінги та навчання, а паралельно їздив на передову, де знання застосовував на практиці. Пригадує, коли почалась повномасштабна війна, теж не вагаючись поїхав захищати країну.
“Я брав активну участь в бойових діях в складі групи, тобто я парамедик-стрілець. Порівнюючи ту війну, яка була у 2016-му і цю війну повномасштабну, то це набагато складніше, але ми до цього були готові. Ми свої навички постійно відшліфовували, в нас теж був час підготвуатись до такого”.
Павло розповідає, часто доводилось надавати допомогу побратимам, але скількох вдалось врятувати, ніколи не рахував.
“Не дуже хочеться говорити про те, скільки ти вбив, скільки врятував. Це війна, я просто виконував свій обов’язок”.
Нещодавно отримав поранення під час мінометного обстрілу на Донеччині. Тоді йому допоміг товариш.
“Мене дуже сильно оглушило, побратимів поруч зі мною теж, але коли я почав приходити в себе, я зрозумів, що у мене не працює одна рука, в той час уже я бачив, як один із побратимів накладав собі і товаришам поруч турнікети”.
“Він мене змотивував все-таки вибиратися і евакуюватися”.
Павло пригадує, поранений йшов до пункту евакуації більше кілометра і таки зміг врятуватись. Зараз проходить лікування та реабілітацію. Каже, хоче якнайшвидше одужати, щоб знову повернутись на фронт.
“Ми добровольці, ми знали, на що ми йдемо, ми знали, що нас можуть вбити або поранити, але в нас є ідея, час якої настав. У нас немає куди відступати, ми не можемо відступати. Я сподіваюся, що це буде наша перемога, обов’язково, не може бути по-іншому”.
